Вузькоегоїстична політика Туреччини не могла не позначитися на настроях Дорошенка. Гетьман дедалі більше розчаровується у діях стамбульського двору. Не випадково він розпочинає переговори з Польщею, а через кілька місяців— з Росією. На жаль, вони завершилися безрезультатно. Більше того, на початку 1674 р. об’ єднані сили Г. Ромодановського і нового лівобережного гетьмана І. Самойловича, розпочавши наступ, оволоділи Правобережжям( крім Чигирина). 17 березня на раді у Переяславі І. Самойлович був проголошений гетьманом « обох сторін Дніпра ». Але цей тріумф московської політики був недовгим. Н езабаром вторгаються татарські орди, сіючи руїну і смерть на П равобережній Україні. На допомогу П. Дорошенку вирушив сам турецький султан.
Дорогою ціною далася П. Дорошенку перемога над політичними противниками. В руїнах лежав квітучий колись край, місцева людність була знищена, забрана у неволю, розбіглася на Волинь, у Галичину, Лівобережну Україну. Про свої претензії на українські землі заявила Польща. Новообраний король Ян Собеський кинув добірні війська на Поділля. Зав’ язалися нові бої, і були нові переговори з поляками. Але непоступливість Варшави у державно-політичних питаннях, які піднімав гетьман, робила їх, по суті, безперспективними.
На середину 1675 р. становище П. Дорошенка стало критичним. Його залишили вірні « серденята » і найближчі соратники, друзі й навіть родичі. Важким тягарем на душу гетьмана лягла смерть митрополита Йосипа Тукальського— не лише порадника, а й найближчого друга. Повз його увагу не пройшли воєнні приготування І. Самойловича і російських воєвод, готових до вторгнення на П равобережжя кримських татар. Гетьман гарячково шукав вихід і, здавалося, знайшов його. Він вирішив скласти присягу на вірність цареві.
Зрозуміло, що, зважившись на цей крок і особливо за ручившись підтримкою Запорозької Січі, П. Дорошенко думав виграти час і зміцнити свої позиції. З цією ж метою він направляє у Москву посольство на чолі з чигиринським отаманом Іваном Сенкевичем. Надіслана правобережному гетьману царська грамота твердила, що « все минуле буде забуте », але водночас наказувалося з’ явитися на лівий берег Дніпра для присяги перед князем Г. Ромодановським І гетьманом І. Самойловичем.
П. Дорошенко ще деякий час залишався у Чигирині. Він листувався з І. Самойловичем та І. Сірком; поширювалися
82Q