Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 327

свідчить, що попри його урочистість він, по суті, повертав
Україну до складу Речі Посполитої в меж ах тих прав, що
існували напередодні Визвольної війни.
Щ одо П. Дорошенка, то його позиція відносно існуван­
ня незалежної Української держ ави лишалася незмінною.
Це підтверджують численні факти. Наприклад, польський
король писав, що «Дорошенко не баж ає, щоб польські дво­
ряни вступили в свої спадкові маєтки, а баж ає, щоб Укра­
їна була незалежною під його верховним управлінням».
Д ж ерела польського і російського походження засвідчу­
ють, що восени 1670 р. П. Дорошенко зробив ще один крок
у напрямі зближення з Портою. Гетьман збирає у Чигирині
раду, яка висловилася за присягу козаків турецькому сул­
танові. Водночас правобережний правитель вживає ряд за ­
ходів щодо розширення кола своїх союзників у боротьбі з
ворогами. У цьому плані, очевидно, доцільно розглядати йо­
го контакти з курфюрством Бранденбурзьким і російським
урядом. Крім того, як відомо, деякий час він підтримував
зв’язки з донським отаманом Степаном Разіним, який очо­
лив селянську війну в Росії. Але активна зовнішньополітич­
на діяльність П. Дорошенка ускладнилася наступом поль­
ської армії Я. Собеського на Поділля. Впав ряд міст, були
захоплені сотні сіл і десятки містечок. Уже вкотре в україн­
сько-польські війни втрутилися Крим і Туреччина. Восени
1671 р. кровопролитні бої за участю татарської орди точи­
лися в районі Ладижина, Умані, Тростянця. У травні
1672 р. похід «на Ляхистан» розпочала 100— 120-тис. туре­
цька армія. Вступ у війну падишаха істотно змінив ситуа­
цію на користь Дорошенка. Одне за одним почали склада­
ти присягу на вірність гетьманові подільські міста. П ораз­
ку за поразкою терпіли поляки і козаки М. Ханенка.
Дорошенко з ’явився перед «ясними очима» султана
16 серпня 1672 р. З бунчуком і прапором він увійшов у на­
мет Мухаммеда IV, від якого одержав кафтан, булаву й гар­
ного коня. А вже незабаром почалася облога «чуда приро­
д и » — фортеці м. Кам’янця. Вона тривала недовго (з 18-го
по 27 серпня). Польські урядовці не могли організувати від­
повідної оборони. Не допомогли й німецькі найманці. Мури
фортеці впали, а з ними і надії польської сторони на успіш­
ну війну з турками. Розпочалися переговори, що заверши­
лися підписанням Бучацького мирного договору, за яким
Туреччина одерж увала територію Подільського воєводства.
П. Дорошенко мало виграв від перемоги Оттоманської П ор­
ти. За ним визнавалися лише традиційні межі козацької
території («в старих кордонах»).
325