чутки, про його контакти з турками І татарами. Але капітуляція правобережного гетьмана була вже справою часу. Дізнавшись про виступ російських та українських військ, П. Дорошенко змушений був здатися. Акт присяги відбувся 19 вересня 1676 р. неподалік Чигирина, в таборі Г. Ромодановського та І. Самойловича.
Навесні 1677 р. стольник Семен Алмазов заявив у Батурині, що питання вирішено і П. Дорошенко повинен негайно прибути до Москви.
Похмурим березневим днем зустріла Москва могутнього у минулому правителя. На аудієнції у царя 20 березня йому пригадали попередні « вини й злочини » й водночас наказами як підданому Федора Олексійовича залишатися у Москві і виступати порадником у веденні справ з Туреччиною і Кримом.
Новий поворот готувало життя самому Дорошенкові. У жовтні 1679 р. він одержав царський наказ про призначення воєводою у Великий Устюг. Колишній гетьман відповів відмовою. Нам не відома реакція на це царя. Зрозум і ло, що вона була негативна, оскільки взимку Дорошенко був призначений воєводою у Вятку( на цій посаді перебував до 1682 р.). Після повернення звідти одержав у володіння с. Ярополче Волоколамського повіту, у якому він і помер 9 листопада 1698 р.
У 70-х рр. П. Дорошенко зійшов з арени як активний політичний діяч. Своє фізичне життя він завершив у 90-х рр. буремного XVII ст. у Московщині, далеко від рідної землі. Але основна ідея його— об’ єднати всі українські землі під однією гетьманською булавою у незалежній державі— втрачена не була. Серед козацької старшини знаходилися люди, які продовжували боротьбу як проти царської Росії, так і шляхетської Польщі.
ІВАН МАЗЕПА
В історії України важко знайти особу, навколо якої точилися б такі гострі суперечки, перехрещувалися різні, часто полярні думки, як Іван Мазепа. Захоплення, різке неприйняття, замовчування— такий, щонайменше, діапазон суджень дослідників про нього.
Справді, ряд обставин зумовив, м’ яко кажучи, неоднозначність оцінок і характеристик. Щ о спонукало Івана Мазепу перекидатися від одного правителя до іншого? Яке йо-
327