державну незалежність України. Не випадково незабаром ми бачимо його серед осіб, наближених до Юрія Хмельницького. Син покійного гетьмана добре знав свого земляка і Ділком довіряв йому. В складі козацького посольства Д орошенко брав участь у переговорах в Переяславі з російським представником— князем О. Трубецьким, які завершилися підписанням нових статей, що істотно обмежували автономні права України. Разом з іншою козацькою старшиною Дорошенко їздив до Москви, де обговорювалися прохання Війська Запорозького( вони передбачали рівноправний характер відносин України і Р осії). Але і цього разу Москва не пішла на будь-які поступки, продемонструвавши повне ігнорування інтересів України.
Зрозуміло, що позиція Росії не могла не вплинути на настрої козацької старшини. Тому не випадково під час воєнних дій між російсько-українськими та польськими військами серед частини полковників і генеральної старшини дедалі стійкіше проявлялися пропольські настрої. Підтримував їх і П. Дорошенко. Він( тоді чигиринський полковник) уже вкотре у складі козацького посольства бере участь у переговорах з представником Речі Посполитої Є. Любомирським, а пізніше коронним гетьманом С. Потоцьким( жовтень 1660 р.). Результатом стала декларація про відновлення умов Гадяцького договору( крім пункту про створення Руського князівства). Сумнівно, що це була перемога української дипломатії. Адже фактично Україна перетворювалася на арену жорстокої боротьби між двома великими державами— Росією й Польщею.
Восени 1660 р. П. Дорошенко стає наказним гетьманом. Він вирушає з козаками та підрозділами татар на Л івобережжя, де веде бої з загонами російських ратних людей. Не уникає й інших політичних акцій: бере участь у роботі військової ради в Корсуні, листується зі своїми прибічниками і противниками. Саме в цей час він був нобілітований( одержав шляхетство) польським сеймом.
Разом з тим факти засвідчують, що десь із середини 1661 р. стосунки між Ю. Хмельницьким та П. Дорошенком стають більш прохолодними. Не випадково останній був позбавлений чигиринського полковництва і взагалі істотно знизив політичну активність. Тим часом ситуація в Україні залишалася надзвичайно складною: на Л івобереж ж і відкриту боротьбу за гетьманську булаву вели між собою Яким Сомко, Василь Золотаренко та Іван Брюховецький, на П равобережжі після. гпостриження у ченці Юрія Хмельницького гетьманом обирається ПавЛо Тётёрй!’ Пё ¥ р0,( Дор0-
320