ąj , князюючи та воюючи проти древлян і уличів ». А Нестор знав лише про кампанію Ігоря проти древлян . Тим часом підкорення уличів було тоді , мабуть , одним з першочергових завдань київського уряду , оскільки цей величезний | могутній союз посідав Нижнє Подніпров ’ я і перешкоджав зв ’ язкам Києва з Візантією та країнами Сходу .
Новгородський літописець знає , що з уличами воював ще Аскольд десь у середині IX ст . їх не зміг подолати І приєднати до Києва сам Олег Віщий . « Повісті временнвд літ » звідкись відомо , що уличів було надзвичайно багато , а володіння їхні простягались до самого Чорного моря . Ц і каво , що сучасне Аскольдові германське джерело , записки так званого Баварського географа , сповіщають , що уличі мали тоді 318 міст — більше , ніж будь-який відомий цьому вченому східнослов ’ янський союз племен . Щоправда , то були ще не справжні міста , а фортеці , укріплені « гради », як пише про такі поселення Нестор . Вони були осередками племен і , можливо , великих родів тих уличів .
« І був у нього ( Ігоря .— Авт .) воєвода на ім ’ я Свенельд ,— веде далі розповідь освічений новгородський К Н И Ж НИК ,— і примучив Ігор уличів , і наклав на них данину й дав Свенельдові ». Той Свенельд належав до лиховісних поста * тей давньоруської історії — був найближчим радником , швидше , зрадником , злим генієм у чотирьох князів : Ігоря , Ольги , Святослава й Ярополка Святославича . Завжди дбав про власне збагачення , а свої обов ’ язки щодо володарів виконував недбало і зрадливо . Але князі чомусь любили його І вірили , як нікому більше . Здається , через підступність Свенельда загинув Святослав . Завдяки підмовлянням Свенельда син Святослава Ярополк забив рідного брата Олега . Та й Ігор втратив життя не без участі Свенельда , хай і непрямої .
• Коротка розповідь давнього новгородського письменника кидає світло на особливості тогочасної державності й земельної власності панівного класу — тієї власності , що давала йому багатства і владу . Ігор надав Свенельдові да нину із землі уличів , а не саму їхню землю . А дж е земля тоді , в часи зародження феодальних відносин у надрах родоплемінного ладу , перебувала у спільній власності панівного класу , який складався з князів та їхніх дружинників . Князь уособлював таку власність , але не міг розпоряджатися нею на власний розсуд : дарувати чи давати у тимчасову власність , як станеться в майбутньому . Передаючи Свенельдові данину з Улицької землі — певно , не всю , а тільки частку , бо інша мала надходити др княжої скарб-
29