Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 30

Не хотів визнавати існування Олега як одного з родо­
начальників київського правлячого дому й Іаков Мніх.
Свою «П ам’ять і похвалу князеві Володимиру» цей вчений
чернець Києво-Печерського монастиря створив у другій
половині XI ст., приблизно 50 роками раніше від Несторо-
вої «Повісті временних літ». На його думку, саме Ігор за ­
снував великокнязівський рід у Києві. Причини подібного
ставлення до Рюрика й Олега цих двох літераторів XI ст.
вченим не відомі.
Як гадає дехто з Істориків, припущення, за яким Ігор
не належав до норманської династії Рюрика, певною мірою
грунтується на слов’янських іменах кількох членів його
родини. Часом доводять, ніби мати Ігоря була слов’янкою,
оскільки його син мав слов’янське ім’я Святослав, а в порт»
реті останнього, створеному візантійським сучасником Л е­
вом Дияконо м, буцімто немає «ж одної норманської риси»,
як писав історик В. Мавродін. Здається, із слов’янкою був
одружений один з племінників Ігоря, теж Ігор, бо його діти
названі слов’янськими іменами: Володислав і Предслава.
І все ж таки спокусливу (особливо для дилетантів)
думку щодо слов’янської приналежності Ігоря доводиться
відкинути. Н асамперед тому, що це ім’я поза будь-яким
сумнівом є давньоскандінавським. Крім того, всі наведені
аргументи про місцеве походження Ігоря не е безсумнів­
ними. А от Нестор і новгородські літописці прямо свідчать,
що він був сином Рюрика.
Наші літописи містять дуж е мало звісток про життя
Ігоря й князювання його в Києві. На щастя для істориків,
новгородський літописець знав про Ігоря більше, ніж Н ес­
тор. Версії обох дж ерел про цього князя часом розбігають­
ся, що створює для дослідників додаткову можливість пі-
внання його біографії.
Як мовилося, для новгородського літописця Ігор з пер­
шого дня по смерті Рюрика був князем: спочатку новгород­
ським, а потім київським. Хоча в дійсності на київському
престолі довгі роки сидів Олег, а Ігор був при ньому чи то
формальним великим князем, чи то наступником престолу.
Лише по смерті Олега Ігор розпочинає активні д ії по зби­
ранню союзів племен навколо Києва, тобто продовжує роз­
будову Давньоруської держави. Буквально ідучи за своїм
попередником, Ігор скерував військо проти двох наймогут-
ніших племінних об’єднань тогочасної Східної Європи: ули­
чів J древлян.
Новгородський літопис відкриває розповідь про прав­
ління Ігоря в Києві такими словами: «Ігор ж е сидів у Киє­
ве