Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 29

ІГОР СТАРИЙ
Подібно до Олега, князь Ігор у «Повісті временних літ»
е таємничою фігурою. Коли помер його батько Рюрик, а це
сталося 879 р., Нестор зауважив, що княжич був ще дуж е
малий. Із згадки тієї ж «Повісті» під 903 р. дізнаємося, що
тоді Ігор одружився з Ольгою. А в рік смерті Ігоря —
944 р.— його єдиний син Святослав був ще настільки ма­
лий Гслабосилий, що коли кинув у бік ворога легкий ме­
тальний дротик (сулицю ), то влучив у ногу власного коня.
Важко повірити, що дитина родилася в Ігоря з Ольгою на
J35—37 році подружнього життя. Здається, хронологія «По­
вісті временних літ» була кимось штучно розтягнена між
смертю Рюрика і економ Ігоря * і що в дійсності між Оле­
гом та Ігорем на Русі міг правити ще якийсь князь, котрий
лишився невідомим. А вже Нестор чи якесь незнане дж е­
рело (найшвидше, фольклорне) поєднали Олега з Ігорем,
зробивши другого наступником першого.
Згідно авторитетної думки академіка О. Ш ахматова,
в літописі проглядає тенденція, за якою давньоруська кня­
зівська династія мала одерж ати чітку генеалогію. Ц е 9
було зроблено шляхом пов’язування історичної осоіІиДЕОрд
з Рюриком, якого новгородський літописець назвав першим
князем. О. Шахматов не вважав такий зв’язок безсум­
нівним.
Загадковість постаті Ігоря підтвердж ує відсутність
у науки впевненості в тому, що він дійсно був сином Рю ­
рика. Найдавніші руські книжники XI ст. Іларіон та Іаков
Мніх взагалі не визнавали існування Олега. Натомість во­
ни розпочинали історію Руської землі з князювання Ігоря,
прозваного вже в їхній час Старим. У знаменитому істо-
рико-філософському творі «Слово про закон і благодать»,
який Іларіон написав у 30-х або 40-х рр. XI ст., мовиться:
«Похвалимо ж і ми, по силі нашій, великого кагана (ца­
ря.— Авт ) нашої землі Володимира, внука Старого Ігоря,
сина ж славного Святослава». Виходить, HafiocBi4ęHiiua
людина Руської землі XI ст. вважала, що не Рюрик чи
Олег заснували давньоруську династію, а Ігор.
*
Літературознавці встановили, що «Повісті временних літ» пере­
дувало кілька літописів, складених у X ст. Всі вони не мали хроноло­
гічної сітки. Гадають, що її припасував до літопису Нестор чи його
попередник, складач Печерського літопису 1095 р. ігумен Іван. Не ікаю­
чи під рукою необхідних джерел, Нестор чи Іван розставляли роки на
сторінках рукопису приблизно, часто навмання.
27