Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Seite 305

го гетьманом «приговорили, что быть ему гетманом только
т р и годы, покамест Юрьи. Хмельницкой возмужает, потому
что де гетман Богдан Хмельницкий умираючи приказал
Выговскому быть гетманом до тех мест, покаместа сын ево
Юрьи возмужает».
Уряди країн Європи уважно слідкували за подіями в
Україні й намагалися використати їх у своїх політичних ін­
тересах. Та найбільш рішуче діяла Москва. Н ебезпідставно
вбачаючи в зовнішньополітичних акціях гетьманського уря­
ду (розпочатих ще за життя Б. Хмельницького після Віден­
ської угоди 1656 р.) значну перешкоду й небезпеку для про­
ведення експансіоністської політики щодо України, цар­
ський уряд терміново направляє сюди свого посла Артамо-
на Матвеева. Слідом за ним, начебто для захисту України
від зовнішніх ворогів, рушило велике московське військо на
чолі з князем Ромодановським, що невдовзі вже розташува­
лося (всупереч усім попереднім угодам України з Росією )
в двох містах — Переяславі й Пирятині. Очікувалося також
прибуття додаткових частин на чолі з боярином О. Трубе-
цьким. Ц е були вже неприкриті тиск і погроза в разі змінц
зовнішньополітичного курсу гетьманського уряду вдатися
до воєнної сили.
Все це, звичайно, не могло не позначитися на ході й рі­
шеннях Корсунської ради (25 жовтня 1657 р .). Виявивши
себе тонким і розумним політиком, Виговський зумів спря­
мувати увесь її хід на те, щоб засудити д ії московського
уряду, які явно порушували Березневі статті 1654 р. щодо
прав і вольностей України. Безперечно, це сприяло об’єд­
нанню усіх старшинських угруповань в питанні обрання
гетьмана. Ним остаточно було затверджено Івана Вигов­
ського.
По суті, в Корсуні було досягнуто компромісу між укра­
їнською старшиною і Москвою. Хоч рада і ухвалила й на­
далі залишатися «під царською рукою», але разом з тим
було прийнято ще одне, не менні однозначне рішення. Про
нього дізнаємося з листа до царя Олексія Михайловича, на­
писаного одразу ж після закінчення ради. В ньому, зокре­
ма, підкреслювалося, що «всі (тобто українці.— Авт.) ду^
шами укріпилися, щоб їм за гетьмана і за свої вольності
стояти всім одностайно; так прирадивши І укріпившись,
гетьман і універсали всім полковникам роздав, що вольнос­
тям бути так, як і були». Констатуючи ці настрої, А. Бу-
турлін під враженням почутого й пережитого не втримався
й подав у цьому листі таке: «Д а и иных непристойных речей
на раде было у них много».
'
303