Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Página 291

ні відокремитися, що ми й зробили, повіривши вашому сло­
ву. Але тепер ми всі в одному гурті, і не допоможе вам біль­
ше Господь Бог на нас їздити».
А тим часом розправа карателів над повстанцями три­
вала. На Л івобережній Україні був схоплений один з міс­
цевих ватажків сотник Богдан Кизим, а згодом і його син
Кизименко, що очолив повстання на Лубенщині. їх було
посаджено на палі у Києві. Розправа не завершилася й то­
ді, коли у лютому 1638 р. за постановою сейму були стра­
чені у Варшаві Павло Бут (П авлюк), його побратими Ва­
силь Томиленко та інші керівники повстання.
ЯКІВ ОСТРЯНИН
Наприкінці лютого 1638 р. в Січі сталася важлива по­
дія — низове козацтво обрало нового гетьмана. Ним став
добре відомий всій Україні Яків Острянин, або як ще на­
зивали його козаки — Остряниця.
У минулому боярин, виходець з дрібних служилих лю­
дей у Литві, він наймався для охорони шляхетських дво­
рів, служив при селітряних варницях шляхтича Обалков-
ського у Дикому Полі. Звідти, неспроможний більше терпі­
ти дику наругу, наприкінці 1629 р. втік на Запорож ж я.
Власті за намовою Обалковського переслідували втікача,
вимагали його видачі. Та коли наступного року спалахнуло
козацько-селянське повстання під керівництвом Тараса
Федоровича, Остряниця бере у ньому найактивнішу участь.
Навесні 1633 р. він під загрозою позбавлення всіх ко­
зацьких привілеїв мусить разом з іншими реєстровцями во­
ювати на боці поляків проти Росії. Та коли вони прийшли
під Путивль, Острянин відмовився воювати проти росій­
ських ратних людей, його підтримали інші козаки, обравши
старшим. Разом з Острянином вони повернулися в Україну,
незважаючи на спроби поляків затримати і направити їх
під Смоленськ.
У наступні роки він на Запорож ж і. А восени 1637 р.
знову збирає значні козацькі сили для підмоги Буту-Пав-
люку. Однак заслони польських військ виявилися сильні­
шими за повстанців. Д о того ж Павлюка з товаришами на
той час вже було по-зрадницьки схоплено, відправлено до
Варшави і страчено. Сейм, що зібрався у лютому 1638 р.,
був особливо вороже настроєний до козацтва і прийняв що­
до нього найжорстокіші рішення. Сучасник тих подій поль­
10 3-176
28»