повстанців для збройної боротьби з гнобителями, які, « задумавши проти нас злий намір і забувши страх Божий, ідуть на Україну, за Дніпро, хочуть перетворити на прах як військо, так і козацьких панських підданих ».
Відгукуючись на ці звернення, до повстанців приходили нові й нові групи людей. 14 жовтня 1637 р. Скидан визначив район зосередж ення повстанських сил— м-ко Мошни. А 28 жовтня з Бара на Білу Церкву виступило 6 тис. коронне військо, очолюване писарем польським коронним Домініком Казановським, стражником військовим Юрієм ЛовчиЦьким, брацлавським воєводою Станіславом Потоцьким та Хмельницьким старостою Миколою Стогнєвим.
На жаль, Павлюк, ведучи переговори з кримським ханом Інаєт-Гіреем про допомогу, забарився з виходом із З а порожжя і 4 грудня 1637 р., коли основні сили Потоцького, ігереправившись через Сахнів міст на правий берег Росі, вже зайняли позиції на південно-східній околиці с. Кумейки, він лише підходив сюди з артилерією і чотирма тисяча-^ ми козаків. Стільки ж довелося залишити на Запорожжі для захисту від татар. Слід зазначити й те, що карателі були озброєні по-справжньому, а повстанці— чим попало. Рідко хто мав рушницю чи шаблю— їх заміняли рогатини та сокири. Звісно, це не могло не вплинути на хід боротьби та її наслідки.
6 грудня Павлюк на чолі повстанців вийшов з Мошон і « пішов обозом на поляків до села Кумейки ». Він звертається з універсалом до повсталих із закликом стати проти королівського війська і знову нагадує, щоб кожний, « хто називає себе товаришем нашим, зразу ж підіймався за віру християнську і золоті вольності наші, які ми кров’ ю заслужили. А скільки у тих містах, Корсуні і інших, спустошено церков, а в селах вирізано дітей і жінок ».
Учасники походу російські люди Савка Тимофіїв та Дениско Кондратіїв згодом свідчили в Севську воєводам: « А так де вийшли они( Павлюк з військом.— Авт.) мз Запорог о постояли, вышел только с неделю в обозе и вскоре де у них бой с поляками от Мошен в 10-ти верстах у Сахнова мосту, а было Де на бою в зборе всех Черкас тысяч з десять. А в другом де месте по другой стороне Днепра было козаков в сборе 8 ООО и тем де козакам, которые стояли за рекою за Днепром, помоч было немочно, что де в те поры река Днепр почал только становитца и судми де по леду не мочно было перейтить. А поляки де все в те поры были в зборе готовы, а козакам де не дали всем из городков собратца, тем ж е козаком и побили поляки ».
287