Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Seite 288

ставлених старшин, і одразу ж під охороною відправили у
Крилов. Була скликана рада. їм зачитали всі їхні провини
перед козацтвом і своїм народом і винесли смертний вирок,
який тут ж е було виконано.
Окремим старшинам, у тому числі й переяславському,
полковникові Ілляшу Караїмовичу, вдалося втекти. Остан-
ній і повідомив Конецпольського про те, що трапилося і той
вжив негайних заходів щодо повстанців.
Конецпольський видає спеціальний універсал: «Всім їх
милостям п. п. старостам, державним, підстаростам, наміс­
никам і урядникам українним оголошуємо. Отримавши
повідомлення, що, незважаючи на присягу, вірність і повин­
ність свою по відношенню до маєстату И. К- М., окремі за­
колотники затіяли бунт у війську И. К. М. Запорозькому І,
ганебно стративши свою старшину, збирають до себе бага­
то евоєвільного народу. Щ об перешкодити їх успіху, звер­
таюсь до вас іменем И. К. М., щоб ви тих, які приєдналися
вже до скопищ заколотників, коли б вони протягом двох
тижнів не покаялися і не повернулися до покори, не вважа­
ли козаками реєстровими, які виконували свої обов’язки,
намагалися арештувати і відсилати їх до мене. Коли б ва­
ші милості не могли затримати їх, то ви повинні поширити
кари на їхніх жінок і дітей і зруйнувати їх оселі, бо краще,
щоб на тих місцях росла кропива, аніж множилися зрадни­
ки И. К- М. і Речі Посполитої. Даний у Барі 3 вересня
1637 року».
Щ об виграти час для організації каральної експедиції,
Конецпольський надсилає до повстанців шляхтичів Петра
Коморовського і Станіслава Сокола, які мали змусити Пав-
люка відмовитися від продовження повстання, «інакше йо­
го чекає жорстока розправа». Павлюк прийняв послів у
Чигирині, довго розмовляв з ними, але від свого не відсту­
пився. Єдине, що зробив — надіслав до Конецпольського
Василя БІлоцерківця і Степана Засименка, щоб вони пояс­
нили мотиви повстання.
Переговори зайшли в глухий кут: Конецпольський по­
силив підготовку до виступу.
Павлюк також зміцнював військо. З цією метою він їде
на Запорож ж я, щоб набрати козаків та взяти гармати, а
за себе лишає Карпа Скидана.
Довідавшись про наказ Конецпольського Миколі Пото-
цькому — негайно стягнути до Бара жовнірів,— Скидан
вживає заходів; захоплює Черкаси, укріплює їх, як і Пав-
^іюк, розсилає універсали та звернення, пропонуючи «всім
Простим людям християнського роду» приєднуватися до