. села Низкиничів, яким ми бачимо К иселя. у 20-х рр. XVII ст., наприкінці життя належало 65 населених пунктів, у тому числі 37 на Волині, 18— на Київщині, 7— на Черні- Їюво-Сіверщині, 3— в Галичині, а річний прибуток магната-скоробагатька обраховувався у 150 тис. золотих. Д ж ер е лом примноження земельних володінь стали, з одного боку, королівські пожалування, а з другого, чи не більшого,— скупівля земель і ощадливе господарювання.
Зі зміною суспільного і майнового статусу зазнав змін і родовий герб впливого пана. Замість старого родового печатного знаку( хрест, розщеплений знизу на три відноги), Адам Кисіль, а за ним і його родичі та нащадки починають вживати герба, що отримав назву « Намет, або Свентольдич » із зображенням білого намету на червоному полі з хрестом і двома зірками над копулою. Цей герб, як твердять тогочасні геральдисти, предок Киселів « рицар Свентольдич » одержав буцімто близько 1054 р. від князя Київського. Згідно з генеалогічною легендою Киселі отримали своє прізвисько від знаменитого літописного епізоду 897 р., що описує облогу печенігами Білгорода. Його кмітливі ж и телі заклгікали наївних посланців противника у місто і показали їм колодязь, наповнений киселем( що насправді був налитий у діж ку, яка стояла на д н і). Ті ж, як пише літописець, « подивишася и от града всвоясй идоша ». Ініціатором дотепної вигадки, згідно з генеалогічною легендою Киселів, якраз і був Свентольдич, « гетьман війська руського », який отримав після згаданого епізоду прізвисько « Кисіль ». У цій легенді заслуговує на увагу той факт, що навіть чиста фікція прив’ язує Киселів до Київської землі, а не до Волині, і це, без сумніву, служить ще одним доказом київського коріння роду.
З перших днів Хмельниччини Адам Кисіль став лідером партії компромісу, яка шукала способів примирення з повсталими. Йому, зокрема, як досвідченому дипломату й православному русину, було доручено вести перші переговори з Богданом Хмельницьким у лютому 1649 р. в П ереяславі, а згодом, у вересні 1651 р., у Білій Церкві. Діяльність дипломата протягом початкового періоду війни підпорядковувалася ідеї досягнення згоди між Польщею та Україною, між якими роздвоювалася душа київського воєводи, ревного підданого й політичного діяча Речі Посполитої, з одного боку, але не менш щирого православного, закоханого в свою « милу Русь »— з іншого. В обстановці загостреного національного конфлікту й ворожнечі роздвоєність Киселя, його прагнення до пошуків миру і злагоди не мали
272