Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 264

Однак він міг набути сили лише' після затвердження
«елекційним» сеймом. На ньому й почалися основні деба­
ти, що доходили мало не до бійок, особливо, коли в супе-
? ечку встрявали козаки. В діаріуш і князя А. Радзивілла
632 р. зазначалося: «У понеділок (15 жовтня.— Авт.) ко­
заки на сеймі говорили про унію з презирством, робили ти­
ся ч і протестів і погроз і при цьому заявили: нехай Респуб­
л ік а не доводить їх до відчаю... Тут є багато попів та ін-
ійіих схизматиків, які розпалюють ворожі партії. Ми засто­
сов у єм о проти них всі наші намагання, але до сих пір ста­
новище досить важке...»
Говорячи про попів, Радзивілл, очевидно, мав на увазі
делегацію православного духовенства на чолі з Могилою.
Він дійсно разом з Адамом Киселем, Лаврентієм Древин-
ським і Вороничем постійно виступав на засіданнях сейму,
захищаючи православних, і навіть особисто звернувся до
новообраного 13 жовтня короля Владислава. Той, зважив­
ши на ситуацію, задовольнив їх прохання, видавши «дип­
лом», яким гарантував більші права і вигоди, ніж ті, що бу­
ли зазначені в «Меморіалі».
«Диплом» надавав повну свободу переходу як з право­
слав’я в унію, так і з унії у православ’я. Київський митро­
полит мав, як і раніше, висвячуватися від Константинополь­
ського патріарха. Віддавалась Луцька єпархія, запровадж у­
валася нова у Мстиславі, заборонялося чинити всілякі о б ­
рази православним людям.
Коли Петро Могила разом з брацлавським підсудком
Михайлом Кропивницьким вітали Владислава з обранням,
то дякували йому за рішення, підкреслюючи: «Розумно по­
глянув ти на наші прохання і справедливо розсудив їх».
Тим часом козаки і православне духовенство, очевидно, ін­
спіроване однодумцями Петра Могили, в один з останніх
днів сейму, зібравшись разом, прийняли рішення усунути
від митрополії Ісайю Копинського як людину престарілу й
хворобливу. Тут ж е, у Варшаві, митрополитом було обрано
Петра Могилу. Правда, на випадок, коли б король не поба­
жав затвердити Могилу митрополитом, було обрано й ін­
шого кандидата — вінницького підстаросту Михайла Л ас­
ку, чия мати — Гулевичівна — віддала свою землю під Київ­
ську братську школу. Були також обрані на єпископію
Луцьку — князь Олександр П узін, на Мстиславську — ігу­
мен Віденського Святодуховського монастиря і ректор
школи при ньому Іосиф Бобринович.
12
березня 1633 р. Владислав затвердив митрополитом
Петра Могилу і видав йому «привілей» на це. При цьому
262