жанвя свого покійного друга— вступити до Київського братства. Він стає старшим братчиком, опікуном і фундатором братства, монастиря та школи.
Нова посада відкривала шлях до зайняття митрополичої кафедри. І Могила добре це розумів. Однак кандидатами було висунуто архієпископа смоленського і чернігівського Ісайю Копинського, відомого своєю прихильністю до ^православ’ я, козацького улюбленця слуцького протопопа( Андрія Мужиловського, очевидно, родича Силуяна Мужи- Ловського, посла Богдана Хмельницького до Москви та ри- Мокатолика, київського воєводу Тишкевича. Сигізмунд III наказував останньому, аби той нагадав козакам, що то його право висувати митрополитів, і він баж ає, щоб митрополитом Київським став саме Тишкевич.
Однак як другий, так і третій зазнали поразки. Митрополитом було наставлено Ісайю Копинського. Прагнення Могили цього разу не звершилось. Могила залишається собою— згуртовує довкола освічених Людей, утворює гурток. Певно, це спричинилось до утворення на території Києво-Печерської лаври восени 1631 р.
• школи. Очевидно, думка про школу зародилася у нього давно. Адже ще задовго до її відкриття, турбуючись про досвідчених викладачів, він добирав здібних молодих людей і на свій кошт відправляв за " кордон на навчання. Префект Лаврської школи С. Косов писав, що тут працювали професори,- які « навчались в академіях латинських в Польщі, Литві, Відні ».
Викладання у Лаврській школі велося латинською та польською мовами, і створювалася вона за зразком польських шкіл вищого типу— колегій. Всього в ній навчалося понад 100 учнів. Однак було немало труднощів і незгод. З самого початку печерсько-лаврські іноки виступили проти надання школі приміщень, які, до речі, відбиралися саме у них. « Втім,— як пише далі О. Голубев,— Могилою цей опір був знищений скоро: він покарав незговірливих іноків, усунув упертого ігумена( Арсенія.— Авт.) й, поставивши нового, уладнав з ним згідну зі своїми передбаченнями справу ».
Та щойно розпочалося навчання, як виникли нові ускладнення. Київське братство, козацтво підняли питання про об’ єднання Київської братської школи та лаврської. Наприкінці 1631 р. 32 братчики Київського богоявленського братства склали акт, у якому Могила називався старшим братом, блюстителем і пожиттєвим опікуном братства. Прохання братства підтримав і новий митрополит Ісайя Копин-
260