Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 261

кона главизны поучительны» і «Тредь цветная», у яких по*
яснювалися важливість і значення церковних гімнів.
«Літургіаріон» являє собою служебник, виправлений
Могилою за грецькими джерелами і з його власними дог­
матичними й обрядовими роз’ясненнями літургії. Ц е одна з
найвизначніших праць Могили, яка протягом понад двохсот
років не втрачала свого значення. Окрім цього у власно­
ручних записах Могили зберігся ряд канонів і церковних
піснопінь, що частково увійшли до майбутніх лаврських
видань: це канон на причащення священиків, канон на іс-
ход душі, канон на створення світу і плач вигнаних з раю
прародителів, канон покаянний, благодарственне піснопін-
ня на честь пресвятої Богородиці у зв’язку з чудовим по­
збавленням нею Києво-Печерської обителі від нашестя
ляцького війська (1630) та ін. Ці невеликі твори, написані
чудовою церковно-слов’янською мовою, свідчать про неаби­
який літературний хист Могили. Вони й сьогодні не втра­
тили своєї духовної цінності.
...Не вийшло поєднання й через рік на Львівському со­
борі, на який покладав надії Могила. Невдачі породили
розгубленість та безнадію серед православних і грекокато-
ликів. Найвизначніший полеміст того часу Мелетій Смот-
рицький, випускник Острозької школи, викладач і ректор
Київської братської школи, у пошуках душевної рівноваги
здійснив подорож до Константинополя та Єрусалима, але
повернувся звідти ще більш розчарований і зневірений.
Після чого перейшов на бік унії.
«Ми — діти одного батька, сини однієї матері, нащо
розриваємо згоду, нащо одні одних посилаємо до пекла,
нащо одні одних викликаємо!» — заявляв інший відомий
діяч Касіян Сакович, також ректор Київської братської
школи, автор вірша на смерть Сагайдачного. Врешті-решт
і він перекинувся до католиків.
Та чи не найболючішого удару по сподіваннях Могили
на примирення завдала смерть його патрона й однодумця
Іова Борецького. Вістку цю він отримав дорогою зі Львова
до Києва. 16 січня 1631 р. у Львові відбулося освячення
збудованої Львівським братством' з немалими пожертвами
Могил ставропігійської церкви, на яке прибув і Петро Мо­
гила. Отримавши великі повноваження від митрополита
Іова Борецького, він вів довгі розмови з братчиками, нама­
гаючись прихилити до своєї ідеї. Та, очевидно, нічого» з цьо­
го не вийшло.
Могила таки поспів до погребіння митрополита і, озна­
йомившись з духовним заповітом, вирішив здійснити ба-
259-