Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 260

Претендентом він був не одним, однак, хоч і незначною
кількістю голосів, перевага була надана Петрові Могилі.
У 1628 р. польський король Сигізмунд III затвердив Могилу;
на цій посаді. «Новий архімандрит,— відзначає у своєму на­
рисі про нього М. Костомаров,— зразу ж виявив свою д і­
яльність на користь монастиря, завів нагляд над священно­
служителями у селах лаврських маєтків, малограмотних
наказав учити, а впертих і своєвільних піддавати покаран­
ням: оновив церкву, не шкодував витрат на прикрашення
печер, підпорядкував лаврі Пустинно-Миколаївський мона­
стир, заснував Голосіївську пустинь, побудував за свій ра­
хунок при лаврі богадільню для ж ебраків і задумав заво­
дити при Печерському монастирі вищу школу».
Однак першою й надзвичайно важливою справою він
вважав для себе примирення уніатів і православних. Спра­
ва то була нелегка. Одні розцінювали д ії Могили як щирі
й беззастереж ні (тож, коли на першому соборі з цього
приводу, що відбувся у Києві 8 вересня 1627 р., справа не
склалася, архімандрит по-справжньому заплакав). Інші ж
вважали д ії Могили по примиренню церков підступними,
націленими на те, щоб злити православних з уніатами І
таким чином розірвати зв’язки православної церкви цих
територій із східними патріархами та з Москвою. Тому на­
чебто народ і не підтримав цієї ідеї.
На той час зв’язки з Росією, а тим більше з російською
церквою були мінімальні. Н еобхідно було зміцнювати вла­
ду царя нової династії Михайла Романова. А тим часом
народ втрачав повагу до духовного звання, і патріарх Фі-
ларет розпочав упорядкування церкви. Москві було не до
київських справ. Тим більше, що висвячення київського ми­
трополита та єпископів здійснювалося без неї.
Надто більшу, чи не основну, роль тут відіграло запо­
розьке козацтво, головною метою якого був захист право­
слав’я. І коли мав бути скликаний у Києві 29 червня 1629 р.
помістний собор, козаки прислали листа Іову Борецькому,
в якому писали, щоб митрополит та інші православні, кот­
рі будуть на київському соборі, не погоджувалися на ж од­
ну умову, що йтиме у розріз з інтересами православ’я, обі­
цяючи за віру пролити свою кров, «КГДЬґіЙі то есть повин­
ность наша і каждого христіанина за веру умрети».
Але на соборі, хоча і йшлося про примирення, однак без
наслідків. На цьому ж соборі був схвалений до вйДання
«Літургіаріон» Петра Могили. Щ е раніше, 1628 р., у Лаврі
були видрукувані переведена ним з грецької «Агапита діа-
258