Невдача при Цецорі не охолодила Могилу, і через рік він знову стикається з турками й татарами під Хотином. В одному з документів засвідчено, що Петро Могила « охоту до услуги Речи Посполитое противно Солтанови Османови, цареви турецкому, головному неприятелови тое Речи Посполитое и всего христианства осведчал ». Завдяки запорозьким козакам, яких очолював Петро Сагайдачний, турки потерпіли у цій битві поразку. І православний Могила не міг не радіти з цього.
Оскільки документальних свідчень про подальший відтинок життя Петра Могили не виявлено, вважаємо за необхідне навести уривок з книги знаного київського історика С. Голубева « Київський митрополит Петро Могила та його сподвижники ». « Після повідомлення про участь в Хотинській битві біографічні свідчення про Петра Могилу до посвяти у сан києво-печерського архімандрита стають дедалі рідшими й уривчастими. На їх основі можна вивести лише один досить вірний висновок: після смерті свого опікуна С. Жолкевського Могила задумав переселитися з Бельського воєводства і у зв’ язку з цим звертає увагу на Київську область. Він починає часто відвідувати Київ( очевидно, під час похорон Сагайдачного 1622 р., свята Успенія Богородиці 1624 р., а також у 1625, 1626-му й 1627 рр.— Л в г.), д е у той час митрополичу кафедру займав його друг, а може й наставник Іов Борецький, і купляє в околицях міста помістя( поселення Рубежівка.— Авт.). Часті стосунки з Борецьким не полишаються без впливу на релігійні погляди Могили, який почав брати діяльну участь у справах віри. Ця участь скоро досягає величезних розмірів внаслідок послідуючій за цим суттєвій зміні у долі молдавського воєводича. Розуміємо вступ його на києво-печерську архімандрію ». Після смерті 21 березня 1627 р. печерського архімандрита Захарія Копистенського на цю посаду виявився ряд претендентів.
Посвячення Петра Могили відбулося у грудні 1627 р. У цей час йому виповнилося тридцять років, і в такому віці обрання на таку високу церковну посаду здійснювалося чи не вперше. Очевидно, у цьому необхідно вбачати ряд обставин: підтримка Борецького і впливових шляхетських сімей, які сповідували православну віру, його попереднє іночество, яке позитивно вплинуло на лаврську братію. Не останню роль відіграло й особисте багатство претендента, яке вселяло надії братії на те, що це буде на користь Печерській лаврі, де Могила, очевидно, 1625 р.; постригся у монашество. "
9 3-176 257