Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 26

язичниками й неосвіченими». Так літописець-християнин
на свій лад спробував пояснити, чому в народі Олега вва­
ж али не просто хитромудрим, а й чаклуном, чарівником,
тому що слово «віщий» було синонімом слів «волхв» і «ку­
десник».
Незвичайним і загадковим було все життя Олега, від
народження до смерті. Здавалось би, після гучної перемоги
над Візантією давньоруські літописці мали стежити чи не
за кожним кроком князя. А вони неначе забули про нього.
Останні роки життя Олега історикам не відомі — так само,
як і рік його смерті. «Повість временних літ» свідчить, що
рін помер 912 р., а Новгородський літопис називає 922 р.
З невідомих причин звитяжний переможець греків зникає
з давньоруського політичного небосхилу після найбільшого
в своєму житті й житті Київської Русі тріумфу.
Сама кончина Олега Віщого також повита серпанком
таємниці. Новгородський літопис лаконічно зауважив, що
князь загинув, коли ходив «за море», але забув додати, за
яке саме. Здавалось би, уточнення не потрібне: адж е полі­
тичні інтереси Олега були спрямовані на південь, до Ві­
зантії, отож, море могло бути хіба що Чорним. Однак існує
хозарський документ середини X ст. про ще один похід
Олега на стольний град Візантії. Але він залишився неві­
домим нашому головному дж ерелові «Повісті временних
літ». Хозарський манускрипт оповідає, що хозари перемог­
ли київського володаря і примусили його силою вчинити
напад на Візантію. Той похід приніс прикру невдачу кня­
зеві. У морському бою візантійці спалили руські ладді
«грецьким1 вогнем» *, а Олег утік до П ерсії, де й був заби­
тий. Важливо відзначити, що хозарський документ знає
Олега як Хельгу, тобто у скандінавській транскрипції. В ж е
це одне змушує поставитись до дж ерела з довірою.
Д о того ж існує одна загадкова стаття Новгородського
літопису за 920 р. Як вже знає читач, на думку Нестора,
у той час Олега вже давно не було серед живих. А от нов­
городський літописець впевнено повідомляє, що того року
русичі напали на Царгород. їх послав князь Ігор, додає лі­
тописець. Але їм не пощастило. За наказом імператора Р о ­
мана полководець Феофан «вогняним пристроєм спалив
руські кораблі». Чи мав Олег якесь відношення до того
походу? Гадаємо, що мав. А дж е новгородські літописці ні­
коли не визнавали Олега князем, лише воєводою Ігоря.
*
Горюча суміш, що під тиском викидалася з мідяних труб на ве­
лику відстань.
24