Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 25

рали через послів Олегові: «Не губи міста, дамо тобі дани­
ни, якої забаж аєш !»
Насправді ж кораблі під вітрилами не могли рухатися
руходолом. Це потребувало б зусиль сотень людей, волів
чи коней. Так, певно, й вчинив Олег. Можливо, щоб спра­
вити враження й здійснити психологічний тиск на облож е­
них, князь наказав напнути вітрила на кораблях. Ймовір­
но, що в цю дію язичники-русичі вкладали магічний сенс.
# к би там не було, сміливий обхідний маневр русичів зм у­
сив імператора В ізантії шукати миру. Йому довелося прий­
няти невигідні умови, запропоновані київським володарем:
«Н аказав Олег дати данину на дві тисячі кораблів... І по­
годились на це греки, і стали греки просити миру, щоб не
воював Грецької землі. Олег ж е, трохи відійшовши від
столиці, розпочав переговори про мир з грецькими царями
Леоном і Олександром» («Повість временних літ»).
Того самого 907 р. була укладена попередня русько-
візантійська угода. її текст став, відомий Нестерові, й літо­
писець увів його до «Повісті временних літ», можливо, ско­
риставшись архівом київських князів. Ц е перший диплома­
тичний акт Давньої Русі, що зберігся до наших днів. Згідно
угоди Візантія зобов’язувалася сплачувати Русі щорічну
данину. Як виходить з дальшого розвитку подій і свідоцтв
візантійських дж ерел, Київська Русь пообіцяла за це на­
давати ВізантД постійну військову допомогу. Руські воїни
з ’являються на рубеж ах імперії: на Кавказі й Близькому
Сході, в Малій А зії й на Кріті. Великим досягненням київ­
ського уряду було одержання від грецької сторони права
безмитної торгівлі для руських купців у Константинополі
та інших містах імперії. Давньоруських торгових людей і
послів годували безкоштовно в столиці В ізантії протягом
шести місяців, а коли вони від’їж дж али на батьківщину,
урядовці постачали їм паруси, канати, якорі, а також про­
довольство.
Ця угода була розширена й закріплена в русько-візан­
тійському договорі 911 р., також уміщеному Нестором до
літопису. Відомо, що в дні підписання угоди загін із 70 ру­
сичів брав участь у поході візантійського війська проти
арабів на о. Кріт у Середземному морі.
Свою фольклорну за формою й частиною дж ерел опо­
відь про переможний похід проти В ізантії 907 р. «Повість
временних літ» заверш ує словами: «І повернувся Олег до
Києва, несучи золото й паволоки (шовкові тканини.— Авт.),
і плоди, і вино, і всіляке узороччя (дорогі речі, прикра­
си.— Авт.). І прозвали Олега Віщим, тому що були люди
23