ною . Саме тому князь Олег 907 р . вчинив похід на В ізантійську імперію — похід , масштаби якого вражають навіть сучасних істориків . « Повість временних літ » яскраво відобразила небачений до того на Русі розмах походу : « Пішов Олег на греків *, залишивши Ігоря в Києві , взяв ж е з собою силу варягів і словен , і чуді , й кривичів , і мерю , і древлян , і радимичів , і полян , І сіверян , і вятичів , і хорватів , і дулібів , і тиверців ... І з усіма цими пішов Олег на конях і в кораблях , І було кораблів числом дві тисячі ».
Напевне , причиною війни , що спалахнула між Руссю та Візантією , було невиконання Константинополем двох головних умов угоди 860 р ., укладеної Аскольдом з імператором Михаїлом : оплата імперією данини Києву й надання торговельних привілеїв руським купцям у візантійських містах . Здається , 907 р . якісь київські вивідувачі добре вивчили становище в Константинополі . Імперія тоді переживала великі труднощі , на неї тиснули з півдня араби , а у війську розпочався заколот під проводом полководця Андроніка Дуки . Тому візантійський імператор був змушений зняти кращі легіони з північних кордонів і кинути проти арабів . Завдяки цьому суходільне військо Олфга безборонно наблизилось до велетенських мурів Константинополя . Одночасно поблизу візантійської столиці з ’ явився руський
флот .
Нестор , що веде розповідь у фольклорно-легендарному дусі ( мабуть , скориставшись з усних народних дж ерел ), зауважує , що коли ладді Олега наблизились до Царгорода , « греки ж замкнули Суд , а місто зачинили ». Давньоруські книжники називали « Судом » бухту Золотий Ріг , що відділяла власне Константинополь від його передмістя Галати . На берегах бухти стояли величезні кам ’ яні башти , між якими у разі небезпеки натягали гігантський ланцюг , що підтримувався на поверхні води сотнями поплавків . Ця за горожа надійно перекривала вхід до Золотого Рогу .
Олег та його воєводи побачили , що малим ладдям-однодеревкам не подолати перешкоди , яка не раз зупиняла важкі кораблі арабів та італійців . Тому князь вирішив перехитрити візантійців . « І звелів Олег своїм воїнам зробити колеса й поставити на них кораблі ,— з гордістю за свого хитромудрого героя пише Нестор .— І з попутним вітром підняли вони вітрила й пішли з боку поля до міста ( Ц аргорода .— Л ет .). Греки ж , побачивши це , злякались і ска
* Візантійці розмовляли грецькою мовою , тому Нестор та інші давньоруські книжники називали їх греками .
22