справа посольства— щоб король затвердив на митрополії II владництвах посвячених патріархом, інакше братимуть в неволю шляхту, як їм порадив Борецький. Після того між собою радили вибір, кому дати королівські гроші, і рішили дати тільки тим, що мають добру зброю й були по кілька разів у морських походах на турків. І так прийшлося по одному золотому на двох: було вибраних козаків на конях, з рушницями,. сорок тисяч. І, нарешті, визначивши міста і волості на квартири, уставивши кари і закони, розійшлися спокійно...»
З козацького посольства д о короля майже нічого не вийшло. Знову були одні обіцянки. І все ж у війні з турецькотатарською армією козаки взяли участь. У битві під Хотином 1621 р. військо, очолюване Сагайдачним, оскільки Бородавка був усунутий, відіграло вирішальну роль і своїм героїзмом та мужністю привело ворожі війська до поразки. Цим була ліквідована небезпека поневолення українського й польського народів.
Правда, засмучувало те, що повернувся до Києва козацький гетьман Сагайдачний тяжко поранений. Борецький майже не відходив від ліжка свого друга. На його очах тануло життя гетьмана, на його очах висловлював той останні побажання, писав останнього передсмертного листа до короля. Просив надати козацтву привілеїв, зберегти православну митрополію. Іов Борецький провів гетьмана і в останню путь... Тепер довелося йому діяти самому, без підтримки друга. Правда, новий, гетьман— Оліфер Голуб, однодумець Сагайдачного, намагався бути добрим помічником, однак не доставало йому ні волі, ні авторитету. Тож Іов звалив на свої плечі і справи церкви, і справи мирські, рішуче прийняв роль духовного проводиря українського народу і ніс цю ношу гідно й сміливо.
Ще в 1621 р. на з’ їзді єпископів були прийняті укладені Борецьким так звані « Поради про благочестя », в яких говориться, що « все добре має починатися насамперед від самих глав, тобто митрополит, єпископи й усе духовенство да відкинуть спершу будь-яку злобу й гріх від самих себе...»
Та не лише « Порадою » обмежився Борецький у боротьбі з. уніатами. Того ж року він складає разом з іншими єпископами і видає так звану « Протестацію...»— протест проти уніатської ієрархії, в якому засуджуються утискй Православ’ я з боку польсько-шляхетського уряду, католицької церкви, уніатів і міститься заклик до українського й білоруського народів протистояти їм. В ній виправдовуєть-
£ 54