Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Página 257

ся Феофанове відновлення православної Ієрархії, чи не
вперше характеризується козацтво як захисник національ­
них та соціальних прав .українського народу. «Щ одо коза­
ків, про цих лицарських людей знаємо, що вони нашого
роду, наші брати і правовірні християни...»
Саме на козаків покладалася православна церква в сво­
їх подальших діях проти унії, саме на них .покладався ук­
раїнський народ у боротьбі з поневолювачами. І Борець­
кий, як ніхто інший, розумів їх значення і для України, і
для її свободи. Тому і склалися у нього з ними такі тісні
зв’язки, що стали вони йому у підмозі, коли привелося від­
войовувати в уніатів захоплені церкви, коли посилав по­
сольство для згоди з російським царем, коли зводив нові
храми і запроваджував монастирі.
Час, одначе, вносить свої корективи. І коли під кінець
свого життя Борецький дійшов думки, що більш корисним
для українського народу буде церковне замирення з уніа­
тами, ніж постійна війна з її численними жертвами, коза­
ки не пітримали його.
1622
р. він видає нову книгу «Ю стифікація», працює над
іншими, що також стосуються церкви та її боротьби.
Після смерті Сагайдачного Борецький неначе намагав­
ся надолужити щось втрачене, не давав спокою ні собі, ні
тим, хто був поряд з ним. Не полишає його турбота й про
майбутнє православної церкви, аГктрополії, запроваджено­
го ним шкільництва. У своєму духовному заповіті, складе­
ному 1 березня 1631 р., він звертається до Петра Могили-
з проханням розпорядитися всім майном, книгами на ко­
ристь православної церкви в Києві і освіти, просить опіку­
ватися після його смерті сирітами «дочки Євпраксіи і сест-
рениці Минодоры». Переживання, внутрішня втома, хворо­
би дедалі посилювалися.
Смерть настала раптово 12 березня 1631 р. Залишилось
багато нездійснених справ, звершення яких лягло на плечі
його учнів і наступників, і серед них найвідомішого й най-
знаменнішого — Петра Могили.
ПЕТРО МОГИЛА
Після смерті Іова Борецького Київським православним
митрополитом було обрано Ісаію Копинського — ігумена
Києво-Братського монастиря і одного з організаторів брат­
ської школи. Пробув він митрополитом всього рік і був усу-
255