нами, пообіцявши розглянути на черговому сеймі питання про розширення їхніх прав і привілеїв.
Втім український народ і сам усвідомлював, яку за грозу несе його батьківщині, наступ турецьких лолчищ. 15 червня 1621 р. в Сухій Діброві на Київщині зібралася козацька Рада. Окрім козаків, селян, міщанства, у ній взяло участь і духовенство на чолі з Іовом Борецьким. На Раді були присутні гетьман Запорозького Війська Я. Бородавка та полковник П. Конашевич-Сагайдачний, а також королівські посланці і серед них особистий представник Сигізмунда III ксьондз Оборницький, котрий і залишив свідчення про цю подію.
Раду відкрив молитвою Іов Борецький. Д алі він звернувся до присутніх із словом. Говорив, як зазначає Оборницький, « з сильним зворушенням, дуже сильно скаржучися на Річ Посполиту і короля, що їх стару і святу віру гнітуть, нищать, топчуть ». Напередодні Борецький отримав листа з Вільно, де єзуїти вчинили справжній погром ' православних, і тепер прочитав цього листа козакам. Військо мовчки слухало свого пастиря, і гнівом сповнювалися козацькі серця.
Коли ж за митрополитом виступив Сагайдачний і зачитав послання патріарха Феофана, котрий закликав боронити святу віру, а після поцілував цього листа і, як годиться, поклав собі на голову, всі почали вигукувати, що присягають як один боронити стару віру « аж до горла ».
Щ одо листа патріарха слід сказати ось що. Коли Феофан перебував у Києві, Сигізмунд III вирішив використати його посередництво у справі залучення козаків до війни проти турків. Своє прохання він мотивував тим, що збирає військо проти загрози з боку ворога не лише « нашого королівства, а й усього християнства ». Відгукнувшись на прохання короля, патріарх 7 лютого 1621 р. звернувся до козаків з посланням, у якому писав: « Король наказує вам всією силою йти на боротьбу... Ярмо турецької неволі загрожує вітчизні вашій від рук головного ворога всього християнства... Станете на допомогу вітчизні, і славу здобудете війську своєму ». Нема сумніву, що цей лист патріарха відіграв величезну роль у піднятті козаків проти турків. Якщо вже сам патріарх закликав до захисту Польщі від Османської імперії, то, значить, йшлося про справу праведну, у якій козакам брати участь велів сам Бог!
« Третього дня,— свідчить далі Оборницький,— визначили сотників, полковників, отаманів, осавулів і послів до короля: п. Сагайдачного, п. Курцевича і ще двох. Головна
2S3