давіть прямою фальсифікацією історичних фактів. Того ж фоку у відповідь Іпатію Потію він пише свою книгу, яку так і називає— « Пересторога ». Тобто пересторога православним до написаного Потієм. У « Пересторозі » Борецький наводить історію свого народу, визначає суть православ’ я, роз’ яснює необхідність антиуніатської боротьби. Ця книга відіграла найважливішу роль у боротьбі проти католицизму, у спрямуванні волі українського народу проти гнобительської політики шляхетської Польщі.
Така політика давалася взнаки й у ставленні Львівського уряду проти братства і його школи. Поступово вони бідніли і хиріли. Дійшло до того, що не стало чим платити ні дидаскалам, ні ректору. Може, ця, а може, й інша причина спонукала Борецького переїхати десь 1615 р. до Києва, де він обійняв посаду’ приходського священика подільської Воскресенської церкви.
Того ж року Борецький бере безпосередню участь у за снуванні Київського братства й за загальною згодою братчиків і гетьмана Петра Сагайдачного( котрий сам « з усім військом » вступив до братства) стає першим ректором Братської школи. Між іншим, як у створенні братства, так і школи значна роль належить киянці, вдові мозирського маршалка Стефана Лозки Галшці( Єлизаветі) Гулевичівні, котра подарувала школі своє подвір’ я з садибою. 15 жовтня 1615 р. вона урочисто вписала це при численних свідках до київських « гродських книг ».
Київська братська школа стала родоначальницею славетної Київської академії і єдина з усіх братських шкіл досягла вищого ступеня. Програма школи передбачала викладання слов’ янської, книжкової української, грецької, латинської і польської мов, а також граматики, піїтики, риторики, філософії, арифметики, геометрії, астрономії, історії, музики. Д о викладання їх Борецький запросив знаних вчених, письменників, громадських діячів. Багато важило опікунство Петра Сагайдачного як члена братства і ктитора училища Києво-Братського монастиря, на утриманні ' якого була школа.
Визначаючи мету школи, київські братчики писали пізніше російському царю Михайлу Федоровичу: « Ми влаштували з великим накладом школу, щоб навчати дітей своїх слов’ яно-руської й елліно-грецької мов та інших наук... для того, щоб вони не пили з чужого джерела смертоносну отруту західної схизми і не схилялись у темряву римлян ».
1619 р. Іова Борецького обрано ігуменом київського Золотоверхого монастиря. Всю свою енергію він переніс на
£ 50