Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 250

православний її відкинув. Почалася боротьба, що охопила
все населення України. Серед тих, хто виступав проти унії,
був і Борецький, який, закінчивши навчання у Краківсько­
му університеті, на запрошення Львівського братства став
дидаскалом грецької й латинської мов у Львівській брат­
ській школі. З цією школою пов’язано майже двадцять ро­
ків його життя. Він став її ректором, тут написані найваж­
ливіші праці про навчання й виховання молоді та проти
унії. Щоб зрозуміти, яке місце займала у той час Львів­
ська школа в суспільно-політичному житті краю і що вона
значила для Іова Борецького, необхідно бодай, кілька слів
сказати про саме Львівське братство.
Засноване 1439 р., воно було найстарішим в Україні.
Ця національно-релігійна громадська організація відсто­
ювала права, мову, релігію українських міщан Львова. По­
тім їх у місті виникло ще кілька: Львівське благовіщенсь­
ке, статут якого, датований 1542 р., дійшов до нашого ча­
су, Львівське миколаївське (у передмісті), засноване
1544 р., і Успенське ставропігійське, яке розпочало свою д і­
яльність з 80-х рр. XVI ст. Саме при цьому останньому
1586 р. було засновано Львівську братську школу. Затвер­
джуючи 1588 р. статут школи «Про правила і порядок нау­
ки виховання молоді в школах, встановлених Львівським
Ставропігійським братством», константинопольський пат­
ріарх Ієремія II вказував: «Не бути іншому громадському
училищу у Львові, крім училища братського, і тільки в
ньому навчати дітей божественного і святого писання, та­
кож словенської та грецької мов».
Коли до цієї школи був прийнятий викладачем Борець­
кий, вона вже здобула добру славу і користувалася поша­
ною. 1592 р. школа при підтримці Сагайдачного одерж ала
від польського короля Сигізмунда III право викладання
семи вільних наук — граматики, діалектики, риторики, ари­
фметики, геометрії астрономії музики. А коли ректором
став Борецький, в ній було запроваджено й латинську
мову і, очевидно, польську. З каталога школи видно, що
значна увага в ній приділялася вивченню класичних авто­
рів — Арістотеля, Лукіяна, Овідія, Вергілія та ін. Шкіль­
ний статут вимагав, щоб вчитель-дидаскал був «благоче­
стив, разумен, смиренномудрый, кроток, воздержливый, не
пьяница, не блудник, не лихоимец, не сребролюбец, не гне­
влив, не завистник, не смехостроитель, не срамословец, не
чародей, не баснокззатель, не пособитель ересям, но бла­
гочестию поспешитель, образ благих, а всем себе представ­
248