Северина Наливайка Д ем’ ян— у майбутньому викладач школи і священик у Острозі, автор « Лекцій словенських Златоустого...» Тут ж е вчився і син Смотрицького Максим— майбутній письменник, полеміст, філолог, майбутній гетьман українського козацтва Петро Конашевич-Сагайдачний. Отже, було в кого навчатися, було з ким спілкуватися. У подальшому житті Борецького вони стали його добрими супутниками й друзями.
Після закінчення Острозької школи Борецький продовж ує навчання у Краківському університеті.
У цей час трапилась подія, яка великою мірою вплинула на життя України та її народу. Ще 1577 р відомий єзуїт Петро Скарга видав книгу « О единстве церкви божьей и о греческой от сего единства отступлении », у якій зібрав всілякі свідчення про необхідність злуки всіх церков і релігій з Ватіканом, й особливо православної. Твір, надзвичайно талановитий, був гаряче схвалений папою, оскільки повністю відповідав його потаємним планам поширення римсько-католицької віри в Україну, Білорусію, московську землю. Водночас і польський уряд намагався за будь-яку ціну перетягти православних до католицького табору— адж е це давало можливість якнайтісніше пов’ язати з Польщею Україну і Білорусію, протиставити їх Москві. Папський дипломат-єзуїт Антоній Поссевін говорив з цього приводу своїм однодумцям у Вільнюсі 1581 р.: « Годі й думати тепер про унію на Сході Європи або на Московській Русі. Там цар і народ тієї самої віри. Більш надійна ця унія на Західній Русі, яка підлягає польському королеві, що сам належить до римсько-католицької церкви. Тим-то, з метою запровадження унії, можна скористатись його владою; слід ще вплинути на руських князів і попів, щоб їх умовити прийняти унію ».
І умовляли, і впливали, бо ідея об’ єднання християнства мала прихильників і в Україні. 1590 р. частина православних єпископів вступила у таємні переговори з польським королем Сигізмундом III, висловивши бажання приєднатися до католицької церкви. 1595 р. єпископи луцький Кирило Терлецький і Володимирський Іпатій Потій після видання королем універсалу про перехід православних єпископів в унію вирушили до Рима й визнали владу папи. В жовтні 1596 р. король Сигізмунд III і київський митрополит Михайло Рогоза за дорученням папи Климентія VIII скликали В Бресті церковний собор для офіційного проголошення унії. Однак собор одразу ж розколовся на православний і уніатський. І коли уніатський проголосив унію,
247