не меть, і овшем ла Українє заразом з нас іншого на тое месце надалєй за недель чотирі наставить; а потом в послушенстве королю є. м., не чинячи жадного размерія з суседьми посторонними панств є. кор. милости, на звиклих месцех за пороги бить; леш жадних ані представ, шкод ані кривд жадних в державах кнежат їх милости і в маетностях приятельських іх; є. м. кнежати Александра Вишневецкого старости черкаского і іних на тот час їх милості будучих і теж в маетностях і державах слуг їх не мевать і не чинить; збеги, здрайци кнежат і м. слуг іх до нас збег * лих видавать і тих у себе не переховивати стрелбу, где колвек взятую на замках, местах, яка і державах іх, окром Трипольских вернуть; также і хорогве, коні, бидла і речі рухомиє, тепер в маетностях кнежат ім мілость побрание, вернуть маемо; также челядь обоє плоті, которая єсть при нас, от себе отправить; і вечне у кнежат їх м. в стародавней мілості мешкать і ніколи протів їх м. з жадним человеком не приставить і овше їх м. служить ».
Лист цей, як вже вказувалося, підписали Криштоф Косинський і Іван Кречкович— « писар войсковий іменем всего войска », Претвич, Вишневецький, Тульський і два волинські пани— Боговитин і Гулевич.
Ударивши тричі князю Острозькому « в поклін », Косин * ський був відпущений з військом « на волю ».
Повернувшись на Запорож ж я, козаки, однак, не виконали обіцянки щодо усунення Косинського, а навпаки, під його керівництвом розпочали підготовку до нового повстання проти шляхетського панування в Україні. Черкаський староста Олександр Вишневецький, дізнавшись про те, писав королю, що цього разу Косинський настроєний куди більш серйозно, ніж раніше, і вже дум ає не про спустошення панських маетностей, а про те, щоб « вивернути до грунту все пограниччя і нас усіх побити ».
З усіх кінців України— Полісся, Переяславщини, Брацлавщини, Київщини— йшли і йшли на Запорожжя люди, готові взяти участь у новому повстанні. Косинський озброює їх. Прагнучи заручитися підтримкою російського уряду, він звертається до царя по допомогу. Останній не полишив без уваги прохання запорожців, надіславши на Січ гроші й припаси. Водночас була видана спеціальна грамота, у які? цар вимагав від Косинського вирушити з козаками до Сі * верського Донця, щоб дати відсіч татарським ордам. Однак за тих умов, у яких перебували запорозькі козаки, здійснити це було неможливо.
230