ли активну участь у козацькому починанні. Не відомо, з кількох тисяч складалося їхн є військо, але воно було чималим, судячи з різноманітних напрямів сил козацьких ». Як пише далі Бантиш-Каменський, усвідомивши розмах і силу повстання, « Польща жахнулася ».
Король Сигізмунд Н і, бачачи, що хвилювання охопило майже всю Україну, видав на початку 1592 р. спеціальний універсал, за яким призначив комісарів, для з’ ясування причин повстання. Комісарам( старостам теребовльському Якубу Претвичу, черкаському— Олександру Вишневецькому, брацлавському— Якову Струсю і барському— Яну Тульському) було надано особливі повноваження— здійснювати суди над повсталими, виловлювати всіх, кого вважали підозрілими. У цьому їм мали допомагати всі міські і земські урядники.
Однак, переконавшись, що діяльність комісарів не вирішує справи, король наказує їм зібрати по своїх староствах команди і під керівництвом князя Язловецького швидким маршем рушити на Подніпров’ я, розгромити повстанців, а самого Косинського впіймати і. привезти на суд до Варшави.
Повеління короля лишилося невиконаним. Зіткнувшись s упертим опором повстанців, яадворні команди магнатів змушені були відступити. Козаки засіли в Трипіллі, укріпили його і готувалися до подальшої оборони. Язловецький, котрий отаборився у Фастові, надсилав їм погрозливі листи, пропонуючи здатись. В одному з них, складеному в, підкреслено поштових виразах, він звертається до реєстровців, прагнучи відколоти їх від Косинського і пропонуючи видати його: « Панам молодцям запорозьким, що в Триполлю під той час. Панове молодці! Хоч ви не вважаєте на моє писання, вже показали себе непослушними і королеві, пану моєму, і мені самому, забувши свою присягу і обов’ язки супроти свого природженого пана, але я розумію, що ви то вчинили через Косинського, зрадника короля S Річі Посполитої, і думаю, що за одного лотра всі не схочете терпіти. Тому посилаю до вас ще цей лист, наказуючи вам іменем короля, аби ви того лотра видали, а самі волі королівській не противилися, бо тут ви народилися і важ ко було б вам обійтися без Польщі, котрої вам би вже не знати. Інакше замість того, що я з вами мав служити королеві і кров поганську розливати,— коли ви зараз не ув’ язните того лотра і не вишлите послів до мене, то я за поміччю Божою з людьми королівськими буду вам мстиїися ».
9 * 227