ця ще раз відвідати рідний край. Що завадило цьому— не відомо. Знаємо лише, що з огляду на великий авторитет письменника група православних священиків, авторів « Советования о благочестии », котрі зібралися 1621 р. у Луцьку, прийняла ухвалу покликати його, щоб очолив боротьбу з уніатами. На цьому відомості про земне життя І. Вишенського закінчуються. Гадають, що він спустився у печеру, в якій і помер, очевидно, в 2Q-jx рр. XVII ст.
Перебуваючи на чужині, Вишенський зміг гідно прислужитися вітчизні на ниві літератури. В сімнадцята відомих нам листах-посланнях на Вкраїну він піднявся на за * хист переслідуваної православної віри, покривдженого " українського люду, зневаженої національної культури. Аналізуючи творчу спадщину публіциста, М. Грушевський підсумовував: « Вишенський був сотворений на народного проповідника, трибуна, народного вождя, і гарячі, переломні часи унії як не можна більше відповідали його вдачі ».
Зупинимось на побіжній характеристиці лише деяких творів І. Вишенського. Одним із ранніх слід вважати « Писание до всех обще, в Лядской земли живущих »( 1588). За характеристикою І. Франка, дана праця була поривом душі автора, демократичним бунтом проти богопротивних суспільних порядків, проти деморалізації світської і духовної влади.
Обурений Брестською церковною унією 1596 р., І. Вишенський підготував « Писание к утекшим от православное веры епископом »( 1598). Д ля письменника « згода » з Ватіканом— це наслідок зради лжепастирів, які, боячись відповідальності перед народом за своє огидне розгульне життя, віддалися під опіку римського папи. Автор дає вбивчу оцінку учасників унії, викриває порочну систему посвячелня на церковні посади, запроваджену польським королем в Україні. У памфлеті протиставляється споживацьке, далеке від християнських постулатів життя кріпосників у єпископських мантіях і злиденне існування пастви. Вишенський за кидає « вовкоподібним », із « ситими, трибухами » владикам;. « Вы их пота мешки полны грошми золотыми... напихаете... а тые бедници шелюга, за што соли кутати, не мают ». У « Писании » порушується проблема рівності людей перед Богом і в громадсько-церковному житті. Зриваючи з « божих слуг » штучний ореол шляхетності і святості, Вишенський звертається до їх недостойного сумління: « Пытаю теды тебе, ругателя имени, чим ты лепший от хлопа? Албо ты не хлоп такий же, скажи ми!» Публіцист доходить вис
223