Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st

новку, що «простаки христові», хлопи, «алчущие правды», «поруганные, посмеянные, битые и убитые — лепшие и цно- тлившие и славнешие» від владик, чиїми душами диявол володіє, бо ж «прості хлопи» тримаються батьківської ві ри і заповідей Христа. Задля демократизації церкви Вишенський висуває ідею її соборного управління, за яким громада віруючих має «жребием» обирати собі пастирів, а вища влада мусить по годитись з цим. Проте, розуміючи, що реалізація подібно го задум у за умови королівської монополії на призначення єпископів неможлива, Вишенський, як відмічав М. Грушев ський, «доходить до крайнього радикалізму — до повного церковного республіканізму, до непризнания єрархії і д у ховної власті». У своїй статті «П орада, како дася очистит церков Христова» (1600), І. Вишенський закликає простий український люд: «Лепше бо вам без владык и без попов от діявола поставленных до церкви ходити и православіе хранити, нежели с владыками не от Бога званными у церк ви быти и с той ся ругать и православіе попирати». З в ід си — лише один крок до нової реформаційно-протестантсь кої безпастирської церкви, до безпосереднього єднання лю дини й Бога. В таких посланнях, як «Извещение краткое о латинских прелестях» (1588— 1589), «Краскословный ответ Феодула», «Зачапка мудрого латинника с глупым русином» (1608— 1609), Іван Вишенський, полемізуючи з єзуїтом Петром Скаргою, викриває войовничість католицизму щодо україн ства, виступає проти схиляння перед латино-польською ос вітою, за національну школу і благостворний вплив рефор мованої православної церкви в піднесенні культури і ети ки народу. В одному з програмних творів полеміста «Обличение ди- авола-миродержца» (1599— 1600) з ’ясовується суспільно- етичний ідеал І. Вишенського. Ним є «голяк» Ісус, тобто: чесність, добро, справедливість і безкорисливість. Цей іде ал у всій повноті можуть осягнути лише окремі праведни ки, доходячи до стадії монаха-аскета. Та до цього ж ета- лойа мають прагнути й інші православні, щоб спорудити гармонійне суспільство рівності і братерства. Тобто в ос нові світогляду письменника лежить антропоцентризм, і людська особистість, та й суспільство майбутнього тракту ється з позицій раннього християнства. Така постановка питання про людину як особистість, а не раба Божого, не бидла безсловесного єднає Вишенського з мислителями Відродження. 224

Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 226