Мала статись якась надзвичайна подія, щоб спонукати молоду, сповнену жаги життя людину відмовитися від мирських пристрастей, покинути батьківщину й одягти чернечу рясу. Приблизно в 1576— 1580 рр. у віці ЗО— 35 років І. Ви- Ціенський подався на Афон( Греція), де й прожив близько ' 40 років. На Афоні дотримувався суворого режиму, пройціов усі стадії аскета: спочатку був гостем, потім монастирським послушником, пізніше— ченцем у різних монастирях. Під кінець життя належав до найбільш аскетичної гру- Ьц ченців— так званих затворників, котрі жили в умовах Ііовної ізоляції в печері й приймали обітницю мовчання. Незважаючи на те що за своїм суспільним становищем і поглядами Вишенський був монахом, « голяком-странни- * сом », він активно сприймав навколишнє життя, вболівав 8а любий серцю народ, покинуту, та не забуту підневільну Вкраїну. Прагнув повернутися на рідну землю, та доля Склалася так, що вірно служив їй з монастирської келії грізним і палким словом письменника.
Усе ж таки одного разу завітав в Україну. Справа в тому, що Іван Вишенський був тісно зв’ язаний із Львівським братством, яке вбачало в ньому ідейного трибуна й порадника. Дружні стосунки з братчиками були, мабуть, одним із стимулів, що спонукали афонського монаха до приїзду в Україну. А можливо, це була дещо запізніла відповідь на звернення від 1596 р. александрійського патріарха Мелетія Пігаса, який радив підопічному повернутися на батьківщину, щоб подати конкретну допомогу українському Православ’ ю.
Ступивши на рідну землю чи то в 1601-му, чи то в 1604 р., Вишенський не одразу пішов до Львова. Спочатку відвідав старого афонського друга Іова Княгиницького, що саме тоді повернувся. з Дерманського монастиря і мешкав деякий час в Угорниках біля Отихії( теперішньої Івано- Франківської обл.). Зупинився в нього на кілька місяців, а коли побратим рушив у гори, щоб влаштувати Манявський(“ кит, Вишенський разом з його небожем Дмитром подався до Львова.
Перебування Вишенського у Львові не було тривалим. Дііж ним і братчиками виник конфлікт, зумовлений помір-
Гованістю верхівки братства, що складалася із заможних корисливих людей. Тому, пробувши в Україні близько Двох років, І. Вишенський у другій половині 1606 р. повернувся на Афон. Та зв’ язків з батьківщиною не поривав. В посланні до Княгиницького 1610 р. він висловлює бажан-
$ 22