рює нову адміністративну одиницю— Нову Сербію. З Ав « стрії в Україну емігрувало 218 сербів і угорців на чолі з полковником І. Хорватом, які прагнули позбутися утисків уряду. З метою створення бар’ єра з поселень, що мав покласти край нападам татар і запорожців, уряд і поселив їх в означеному районі. Скоро сюди приїхали нові поселенц і— серби, болгари, волохи, греки, а 1754 р. переселили багато українських козаків з Лівобережжя. Поселення " ції мали військову структуру і були сформовані в окремий пол; с, який прямо підлягав київському генерал-губернатору. 1764 р. їх було ліквідовано, а територія увійшла до утвореної того ж року Новоросійської губ. Окрім поселян Нової Сербії до неї увійшли Слов’ яно-Сербія, Українська лінія, 13 сотень Полтавського полку і дві Миргородського. Адміністративним центром Новоросійської губ. стало м. Кременчук.
На відміну від Лівобереж ної України, де суспільно-національне життя, хоча й уражене царським абсолютизмом, Продовжувало існувати, а в галузі культури навіть розвиватись, на П равобережжі, знесиленому й зруйнованому постійними війнами, розпочалася колонізація з боку Польщі, під владу якої воно знову потрапило після 1711— 1712 рр. Шляхта і магнати відновили панщину, насильно покатоличували^й полонізували населення. Ще 1696 р. сейм прийняв постанову про запровадження в судах і діловодстві польської мови замість української, а на Поділлі офіційні записи почали вестися латиною. Як і раніше, більшість міст, сіл, містечок,. земель і угідь перебували у володінні магнатів Потоцьких, Браницьких, Любомирських. їм належала монополія на помел зерна, винокуріння, продаж селітри, дьогтю тощо. Панщина сягала 300 днів на рік. Козацтво було скасовано тут постановою сейму Ще 1699 р., і відродження його було заборонено назавжди. Та повстання не вщухали. На початку XVIII ст. широкого розмаху набрав гайдамацький рух, активно підтримуваний селянами. Виник він на Волині і невдовзі охопив всю Україну, Гайдамаки діяли на зразок партизанських загонів— нападали й руйнували шляхетські маєтки, корчмарів, лихварів. Вершиною руху стала Коліївщина— велике народно-визвольне повстання під проводом представника запорозького козацтва Максима Залізняка, яке вибухло 1768 р. і охопило майже всю Київщину й Брацлавщину, Поділля, Волинь, Прикарпаття. Д о повстанців приєднався із своїми козаками сотник надвірної охорони магнатів Потоцьких Іван Гонta. Водночас діяли гайдамацькі загони С. Неживого,
214