боносною для України й мала неабияке значення для сайої Росії, Позначившись на стосунках двох країн.
Після смерті Богдана Хмельницького зовнішньо- і внутріщньополітична ситуації в Україні ще більше ускладнились. Це було обумовлено і наслідуванням гетьманської влади, і прагненням російського уряду повністю підкорити Україну своїй владі, ревізувати договір 1654 р. Не даремно в українській історії цей період отримав назву « Руїна ». ■
Він охоплює гетьманування Юрія Хмельницького П 657), Івана Виговського( 1657— 1659), д р у г е гетьмануван * ня Юрія Хмельницького( 1659— 1663), Павла Тетері( 1663— 1665) і, нарешті, третє гетьманування Юрія Хмель * ницького( 1677— 1681). Різні то були люди, різними були ЙЫ долі і різний внесок для блага України. Якщо відкинути гетьм анування Ю. Хмельницького, який, на жаль, не н а сл ід у в а в батькової вдачі і не зміг протистояти розбурханим хвилям обставин, то наступне гетьманування І. Ви * йшського у головних рисах слідувало політиці Б. Хмельницького, спрямованій на забезпечення самостійності України. Одначе обставини змусили його спрямувати орієнтацію на Польщу. У зв’ язку з цим варто згадати кроки Царського уряду щодо ревізії договору 1654 р., які яскраво виявилися, зокрема, у шістьох вимогах до новообраного Гетьмана: « 1) Щоб лише 12 тисяч реєстрових козаків булоц 2) щоб уся інтрата( податки) йшла цареві; 3) Щоб над кожним полком стояв полковник московитин і старшина була московська; 4) щоб по емерті козаків їхні діти були Царськими підданими; 5) щоб молодий Хмельницький і? скарбами був відісланий( до Москви); 6) щоб київський митрополит залежав від московського патріарха і там у Москві висвячувався; також, щоб за царським привілеєм зостав на ц ьом у уряді...»
Зазначимо: царський уряд прагнув реалізувати ці пункти упродовж усіх послідуючих років.
Немало горя принесла Україні й російсько-польська в | ййа 1654— 1667 рр. За Андрусівським перемир’ ям Л івобережна Україна Залишалася під Росією, Правобережна ж переходила до Польщі. Київ підпадав під російський протекторат на 3 роки, Що, однак, став постійним. Запорозька СІЧ потрапляла під спільну протекцію Польщі й Росії. Все отЦо вроблено без « Одного урахування волі й думки українського народу, 8 Ц^ого ча^у Суспільно-політичний розвиток цих частин України відбувався відокремлено. І на * ІГть геФІ & айи були різні— правобережні я лівобережні. Гетьманами П рабоберіж ної України були Павло Тетеря
1 * 9