польсько-шляхетської влади в Україні докорінно змінилося соціально-політичне становище всіх верств населення. Воля і блискучий адміністративний талант Хмельницького дозволили йому залучити до загальної справи визволення й побудови держави представників усіх станів й ідеологічних течій— старих реєстрових козаків Д ж едж елія, Н естеренка, Топігу, Шумейка, багату козацьку верхівку Валевича, Сомка, шляхетські родини Виговських, Нечаїв, Гоголів, також шляхтичів Богуна, Кричевського, Демовича-Креховецького, Ж дановича, Гуляницького, Немирича та колишнього королівського пажа Мрозовецького. Пізніше з них вийшли відомі воєначальники, дипломати, державні діячі.
У кровопролитних боях з польським військом Богдан Хмельницький зумів сформувати й викувати боєздатну, по суті, непереможну армію, яка виграла майже всі битви Визвольної війни. Однак, як відзначав український історик Д. Дорошенко, « найбільше місце Богдана Хмельницького в історії України— не як полководця, хоч би й великого, не як дипломата, хоч би й блискучого, а як держ авного діяча, фундатора й будівничого Української Козацької Держави. Яку б ділянку громадсько-державного життя не взяти— Богдан Хмельницький скрізь виступає як дер жавний діяч великого формату ». Традиція староруської княжої державності, ідея Великого князівства Руського І революційне походження нової Української держави, військовий характер її устрою та адміністрації, реальна влада гетьмана і персональний авторитет Богдана Хмельницького— все це відбилося на формуванні влади. Українську державу Богдан Хмельницький розумів як правонаступницю Київської Русі. Так, підкреслюючи, що мир з Польщею можливий лише за умови визнання не © незалежної Української держави, він заявив: « И они б мир с нами учинили на том, что им, ляхам в Литве, до нас, Запорожского Войска, и до Белой Руси дела нет. И уступили бы мне и Войску Запорожскому всей Белой Руси по тем границам, как владели благочестивые великие князи, а мы в подданстве и в неволе быти у них не хотим ». Як бачимо, Хмельницький, чітко окреслюючи принцип проведення кордонів, добре
усвідомлював право на землі княжої Русі як спадщину У країни. Гетьманську посаду він прирівнював до п осади
руського князя: « Правда то єсть, жем лихий і малый чоловік, але мі то Бог дав, тем єсть єдіновладцем і сам одерж цем руським ».
Саме з позицій незалежності Української держави і бу-) Ла укладена угода з Росією 1654 р., яка згодом стала-судь-
209