На Січі сформувався своєрідний суспільно-політичний ' < га адміністративний устрій. Верховними, органами влади були військова рада( або коло) та куренні сходки. На козацьких радах обиралася старшина, вирішувалися політичні та військові питання. Першою особою на Запорожжі був курінний отаман, який обіймав кіш і якому належала рІйськова, адміністративна та судова влада. Другим за рангом був військовий суддя. Документацією на Січі відав рисар. Реалізацію рішень, ухвалених кошовим чи військовою радою, здійснював осавул, а на випадок війни й обоз * йий, що відав боєзапасами і провіантом. Кожен курінь Обирав курінного отамана. На раді обиралися й гетьмани. Відстоюючи демократичні традиції свого устрою, козаки говорили: « Волю маємо за найціннішу річ, тому що баяимо— рибам, птицям, а також звірям і всякому створінню є вона мила ».
Запорозьке козацтво являло собою неоднорідну масу, що складалася і з старшин, і з рядового козацтва( сіромах,. черні та ін.), однак при наявності соціальної диференціації тут існувала виборна система органів влади, що й дало Підставу К. Марксу назвати Січ « християнською козаць-, кою республікою ».
Запорозька Січ на чолі з кошем стала зародком української державності. З нею підтримували зв’ язки уряди багатьох країн— Криму, Молдови, Австрії, Трансільванії, Росії, Венеції, Швеції. Козацтво стало основою Війська Запорозького, яке брало активну участь у народних повстаннях.
Розуміючи значення козацтва як у воєнному, так і суспільно-державному плані, литовські князі, а потім польські королі намагалися використати його у власних цілях, рідпорядкувати своїй владі і контролю. З цією метою вже J572 р., за часів гетьмана Івана Свірговського, польським урядом був запроваджений так званий « козацький реєстр », Б який записувалися прийняті на королівську службу кобаки, що вважалися реєстровими і, на відміну від інших, Користувалися певними привілеями( винагородою за Службу, звільненням від податків тощ о). За короля Стефана Баторія козацький реєстр нараховував до 1000 козаків, а згодом і більше.
Польські магнати, шляхта, католицьке духовенство гальмували в Україні розвиток культури, мови, осбіти, наладжували католицизм. Особливу роль у цьому відіграла Брестська унія 1596 р., яка, поставивши на меті зрівняння
ВОв