Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 207

Пройнявшися
повагою
до
козацтва,
Вишневецький’
П р а г н е згуртувати його в єдиний військовий організм і спря­
мувати проти татарських навальників. З цією метою на по-
Чатку 50-х рр. він зводить замок-фортецю на о. Мала Хор-,
тиця, з якого на чолі козацьких загонів здійснює напади
Йа ханські володіння. Замок-фортеця став спраівжньою З а­
порозькою Січчю, прототипом майбутніх січей на Запорож ­
ж і. Щ об зміцнити йоіго, Вишневецький 1557 р. звертається
эа допомогою до польського короля Сигізмунда Августа,
проте той допомогти, одначе, не зміг. «А що стосується
замку, побудованого тобою,— відповідав король,— і твоєї
послуги, виявленої нам, то така послуга приємна нам, тому,
що ти влаштував задля нас, господаря, замок на потріб­
ному місці, і саме таки замок, де була б безпечна обереж ­
ність для утримання лихих людей-шкідників з забезпечен­
ням панств наших...»
Побудована Вишневецьким фортеця стає на довгі роки
форпостом Польсько-Литовської держ ави на південних ру­
беж ах України.
На той час за порогами зосередилась велика кількість'
українських козаків. Тогочасний польський хроніст М. Бель-
еький писав: «Не було їх раніше так багато, а нині їх зби­
рається вже до кількох тисяч; особливо вони помножились
останнім часом і часто туркам і татарам немалу шкоду
чинять».
Після Хортиці Запорозька Січ знаходилася почергово
на о. Томаківка (60-ті рр. XVI ст.— 1593 р .), р. Базавлук
(1593— 1639), Микитиному Розі (1638— 1652), р. Чортомли-
ку (1652— 1709), р. Кам’янці (1709— 1711), в Олешках
(1 7 1 1 -1 7 3 4 ), на р. Підпільній (1734— 1775). Коли 1775 р.
Запорозька Січ була ліквідована Катериною II, частина
козаків перенесла її у гирло Дунаю , де вона існувала під
назвою Задунайської (1775— 1828).
Січ являла собою укріплену фортецю, всередині якої
знаходився майдан із церквою та стовпом для покарань.
Навколо майдану стояли довгі хати — курені* де жили сі­
човики, будинки старшини, канцелярія, зброярня, кухня.
Кожен курінь мав назву міста, з якого прийшли козаки^
Батуринський, Іракліївський, Канівський, Корсунський’,
Полтавський, Переяславський та ін. Бувало, що в Січі на­
лічувалося до 38 куренів. Однак не всі козаки жили у З а ­
порожжі, частина селилася за межами й займалася різний
ми промислами. Загальна кількість козаків у Січі сягала
20 тис.
203