Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | страница 206

других. На початку XVI ст. роль військового чинника д е­
далі більше підносилася у зв’язку з активізацією зовніш­
ньої політики Кримського ханства і Московської держави.
Вважаючи себе «божію милостю великим государем всєя
Русі», Іван III проголосив себе і наступником спадщини
всієї християнської Русі, у тому числі й українських зе ­
мель. Проти цього виступили Литва і Польща. Таким чи­
ном боротьба з Литвою, а потім і Річчю Посполитою стала
на довгі роки основою союзу Москви з Кримським хан-
Ством. Виконуючи царську волю та керуючись власними
Інтересами, кримські татари посилили напади на землі Ук­
раїни, проникаючи аж до Києва і далі й не лише завдаючи
реликої матеріальної шкоди, а й ослаблюючи Польсько-
литовську держ аву у воєнному плані. Крім того, союз
з Москвою робив можливим звільнення Кримського хан­
ства від васалітету Туреччини.
Все це визначило особливе місце українського козацтва
як важливого чинника у боротьбі з Кримським ханством.
Розуміючи це, великий князь литовський ще взимку
1523/24 р. доручир прикордонним старостам Семену Поло-
вевичу і Криштофу Кмітичу завербувати на державну
служ бу 2-тис. козацький загін і розташувати залогами про­
ти татар. 1533 р. Євстафій Дашкевич подав п р оп ози ц ій де
польського сейму: збудувати на пониззі Дніпра ряд козаць­
ких фортець для оборони України. Він ж е разом з Предела-
вом Лянцкоронським організував чи не перший козацький*
полк, що складався з 3—4 сотень, з яким 1534 р. розбив
татарську орду під Заславлем на Волині.
Дальш а постійна загроза з боку кримчаків обумовила'
необхідність не лише тіснішого згуртування козацьких сил,
а й побудови на шляху агресорів сильного укріїуіення. Ц е
було здійснено черкаським і каневським старостою — кня­
зем ДмитромчВишневецьким, майбутнім козацьким гетьма­
ном. Відомий дослідник Д . Яворницький у «Історії зап о­
розьких козаків» пише про нього: «Князь Дмитро Іванввші
Вишневецький, справжній козак по натурі і знаменитий
вождь свого часу, був потомком волинських князів Геди-
міновичів, народився у православній вірі, мав у себе трьох
братів Андрія, Костянтина і Сигізмунда і був володарем
багатьох помість у Кременецькому повіті, якими є: Вишне-
вець, Підгайці, Окимни, Кумнин, Лотрина та ін. На істо­
ричній сцені Вишневецький вперше став відомим з 1550 р.,
коли призначений був польським королем у старости Чер­
каського і Канівського повітів».
£04