стольним градом , у ньому прагнули вокняжитися члени сімейства Ярославичів .
Вчені не випадково назвали роздробленість , що охопила Русь у середині XII ст ., феодальною . Вона настала не раптово , як вважали самі давньоруські люди й історики минулого , а стала логічним і неминучим наслідком соціальноекономічного розвитку давньоруського суспільства . / І не лише давньоруського , а й людського взагалі- Майже всі європейські народи пройшли через цей етап власної еволюції , коли недавно створена держава , на погляд сучасників , несподівано розпадалася , принаймні — втрачала колишню єдність .
Протягом X I — першої половини XII ст . на Русі поступово складався клас феодалів-землевласників , князів і бояр , старших і молодших дружинників , церковної верхівки . Земля — основне багатство й дж ерело добробуту — перебувала в спільній власності феодалів на чолі з князем . Він і утримував бояр і дружину . Лише з другої половини XI — початку XII ст . починає запроваджуватись велике індивідуальне земельне володіння . Здобувши землю й залежних селян , феодали стають не лише економічною , а й політичною силою . Відтоді вони турбуються більше про власні маєтки і долю того князівства , в якому живуть , ніж про дер жаву в цілому . І місцеві князі , вимушені спиратися на оточуюче їх боярство , слухняно проводять політику , вигідну не Київської Русі , а панству Галицької , Чернігівської , Смоленської чи якоїсь іншої землі .
У другій половині XII ст ; роздробленість досягає , зд а валося б , апогею . Не вщухають міжкнязівські війни , в яких гине сила людей . Співець « Слова про Ігорів похід » яскраво й правдиво зобразив картину безперервних бойових дій пом іж князями :
Отоді за Олега Гориславовича * Сіялись-росли усобиці , ГинуЛи внуки Даждьбогові **, В княжих чварах віку позбавлялися , Отоді в землі Руській Не так ратаї гукали-поклихали , Як ворони крякали-кричали . За трупи перекір маючи .
( Переклад М . Рильського .)
* Чернігівський князь Олег Святославич , лютий ворог Мономах . головний призвідник усобиць кінця XI — початку XII ст ., названий за це автором « Слова » Горисдавачем { той , що добув гірку славу ).
** Давні русичі вважали себе дітьми й онуками язичницького бога Сонця — даж бога ,
18