Та у цій князівській колотнечі , невпинних походах один лро ’ ї ' И одного й лише часом — на ворога , у морі крові й відл я ск о в і пожеж жили й набирали ваги інші сили — етнічної , культурної й економічної консолідації . Навіть коли
В 60 — 80-х рр . XII ст . помітно відокремилися два осередки , ДО яких тяжіли всі руські землі — південний на чолі з Києвом і Черніговом і північний з Володимиром-на-Клязьмі ,— в держ аві не вщухала боротьба за об ’ єднання . Цю боротьбу часто справедливо пов ’ язували з необхідністю організації відсічі половецьким ханам та іншим ворогам Русі .
За доби роздробленості економічні зв ’ язки між князівствами і землями не тільки не зменшились , а невпинно наростали . На кінець XII ст . вималювались чотири групи земель , всередині яких існували особливо тісні економічні й політичні взаємини : 1 . Новгородська , Псковська , Смоленська , Полоцька^ Вітебська ; 2 . Ростово-Суздальська , Рязанська , Устюзька , Муромська ; 3 . Київська , Чернігівська і Сіверська ; 4 . Галицька і Волинська . Як писав академік Л . Черепній , у цьому групуванні вже намічається виділення територій великоруської та української й менш чітко білоруської народностей . Згадані групи земель о б ’ єднувала спільність мови й культурних явищ , православної віри , побуту і звичаїв , усної народної творчості й багато-багато іншого . Хоча в культурному розвиткові Давньої Русі XII І особливо XIII ст . з перебігом часу дедалі помітнішими ставали локальні особливості , водночас зростала й самобутня народна основа давньоруської культури . Складність еволюції культурного процесу полягала в тому , що розвиток культури на місцях вів разом з тим до наростання елементів єдності .
Чи не найважливішим чинником зближення давньоруських земель і князівств часів роздробленості була ідея східнослов ’ янської єдності , яку давньоруський народ виніс з попередньої доби , коли держава була централізованою , ідея , яку він розвивав у XII і XIII ст . і передав у спадок породженим ним українському , російському й білоруському народам . Думка про одвічну єдність усіх східних слов ’ ян буквально пронизує писемні дж ерела тієї доби . Як зауважив знавець літописів М . Присьолков , « єдина Руська земля була ідеєю основною і всенаповнюючою , утворюючи , так би мовити , те повітря , без якого не було життя творів нашої давньої літератури ». І не лише літератури — ще й усної народної творчості : легенд і переказів , билин і казок , щедрівок , колядок , весільних і весняних пісень , прислів ’ їв
19