рекопу, дорогою згуртовуючи навколо себе козаків. В Іслалі- Кермені Вишневенький, планував з’ єднатися з кабардинським мурзою Канкличем, щоб звідти « над кримським промишляти, скільки їм Бог помочі подасть ». На допомогу Эишневецькому вирушив також його добрий знайомий з військом— дяк Ржевськийг Звичайно, всім цим немало були стурбовані Литва і Крим. 1553 р. король Сигізмунд II Двгуст уклав з ханом Давлет-Гіреєм договір про дружбу, Заплатив йому данину, обіцяв, що не дозволятиме козакам вдійснювати напади на татарські землі. Через литовського короля в Москву було надіслане посольство з мирними побажаннями. Як наслідок, Вишневецький отримує наказ Лишити на Дніпрі військо, а самому їхати до Москви.
В Москві Вишневецький залишався не довго. Н езабаром його призначають командиром загону, що був розташований в Тулі для захисту від татар.
Однак уж е в лютому 1559 р. йому наказано їхати на Дон, побудувати там кораблі і йти морським походом на Керч. Разом з Вишневецьким вирушив загін під командуванням Данила Адашева. У той час, коли Адашев спускався по Дніпру, Вишневецький зайняв долину Донця і попрямував до Азова. Французький дослідник цього періоду, ЦІ. Лемерсьє-Келькеже зазначав, що в оттоманських архівах зберігається велика кількість документів про діяльність Дмитра Вишневецького, чи, як його називали турки, « Дмитрашки ». Історик підкреслює те виключне значення, | цо його Блискуча Порта надавала « єдиному супротивнику, Імперії, який насмілився позазіхати безпосередньо на оттоканські володіння у той самий час, коли непереможні арм ії великого повелителя не мали собі рівних на полях боїв ».
У 1559— 1560 рр. Вцшневецький здійснив три наступи ра турецьку фортецю Азов( А зак). Тим часом Іван IV, ведучи довготривалу війну з Лівонією І прагнучи забезпечити
Їобі тили, домагався угоди з ханом. Про зміну своєї подіики він писав Давлет-Гірею: « А деякі наші люди, ближчі Йроміж нас, з братом нашим Давлет-Гіреєм царем сварили, 4 « и те виявили, та на них немилість свою наклали, деякі померли, а інших розігнали геть, а деякі ні в тих, ані в інших ходять ».
Результатом діяльності цих людей( Івана Шереметева, Данила Адашева, Івана Михайлова та ін.), за словами ца^ | Ья, однодумців Курбського, були походи на Дніпро та Дон ^запорозького отамана, що перейшов на руську службу, Дмитра Вишневецького...» В указі Сенана-паші бею Кафи Від 23 рамазана 967( 16 червня 1560 р.) говорилося з цього
N0