ей под единым пастырем и в греческом отступлении от его единства, с предостережением^ и увещанием русским народам, держащимся греков ». У цьому творі проводилася думка про те, що для православної церкви нема і не може бути іншого виходу, як тільки возз’ єднання з католицькою. Книга справила велике враження на Потія, і він вирішує стати вірним слугою римського папи, прийнявши католиць » ке віросповідання. Невдовзі Іпатія призначають єпископом ' Володимирським і Берестейським.
Згодом Потій налагоджує тісні стосунки з Кирилом Терлецьким— єпископом Луцьким і Михайлом Рогозою— митрополитом Київським й, порадившись з ними, вирішує ввести унію, тобто о б’ єднати православну церкву з римсько-католицькою.
Іпатій відбуває до Рима, щоб особисто сповістити про свій намір папу. Блискучий прийом у Ватікані й особливо доброзичливе ставлення Климента VIII вельми подіяло на його натуру. Він до того проймається відданістю до папи, що згоден був пожертвувати своїм життям, аби прислужи * ти римській церкві.
Повернувшись на батьківщину, Іпатій наштовхується на невдоволення з боку духовних 1 світських осіб щодо вве * дення унії. Особливо різко виступав проти унії львівський єпископ Гедеон Балабан. Тіль? нг-но дізнавшись про від’ їзд. Потія до Рима, він обнародував протестацію! в якій під *.; креслювалося, що відступники Іпатій Псгтій і Кирило Tef >< лецький без відома і згоди народу й духовних властей ви * рішили відмовитися від православ ' я і прийняли римську віру.
Серед світських осіб, які противились унії, був і князь Костянтин Острозький.
Здавалося, така протидія з боку православних мала подіяти на Іпатія, та він, навпаки, не лише це злякався опозиції, але ще з більшим завзяттям взявся за почату справу.
Потій запропонував митрополиту Михайлу Рогозі опри * люднитй та урочисто затвердити унію. З цією метою. 6 жовтня 1596 р. було скликано Берестейський собор, на якому, незважаючи на протести православних, проголоше * но унію.
Розгнівані православні відправили до короля депутатів 8 проханням вигнати єпископів-уніатів з єпархії. Та Сигіа^ мунд не лише не прислухався до їх прохання, а й зробиввсе, щоб захистити уніатів. Такі дії короля заспокоїли Іпа * тія, і він, бажаючи ще більше закріпити за собою право н? поширення унії, 1597 р. виклопотав у Сигізмунда III гра *,
182