зрадили й покинули її, спокусившись на розкоші та марноту світу. Іншу частину книги складають міркування суто Теологічного змісту, однак і тут автор гострим словом з а чіпає служителів православної церкви, вимагаючи від них Морального очищення й оновлення. Адже саме цим « отцям », як іронічно підкреслює письменник, довірені душі Вірних, тимчасом як більшість з-поміж них— це « неуки, нахаби, нечемні грубіяни, безсоромні байди, самовпевнені Мудрагелі, чарколюби, тавровані волоцюги, придуркуваті самопаси, легковажні вертопрахи, боягузливі джмелі, набуті базіки, байдужі серцем підлабузники, прокляті свято- Ітродавці, ненаситні лакомці, сліпі поводирі, недбайливі батьки, позбавлені чуйного серця пастирі, розпусні свящекнки, невмілі наставники, підозрілі проповідники, неправедні судді, облудні фарисеї, лисоподібні іуди, пекельні блюзніри.. Не до наук вони схильні, а до свавілля. їхнє покликання— не впорядкування церковних справ, а кухоль у корчмі і витрясання( картярських /— Авт.) тузів ».
Емоційні випади Смотрицького у бік церковного кліру характеризують його позицію, підкреслюючи світську домінанту творчості письменника, яка полягала не стільки в закликах до перемоги православ ' я за будь-яку ціну, Скільки в пошуку засобів примирити « Русь з Руссю », що згодом привело автора в табір уніатіб. Але в « Треносі » письменник ще вірить у можливість перемін через самоочищення і прагнення до братерства, любові, єдності й згоди, які здатні, на його думку, відвернути наближення громадянської катастрофи.
До творів віленського періоду належить і знаменитий підручник старослов’ янської мови Мелетія Смотрицького « Гр аматика словенська », опублікована 1619 р. в друкарні1 м. Єв’ ю( нині м. Вевіс у Л итві). Написана вона, найімовірніше, під час короткочасного ректорства у Київській братській школі( Смотрицький перебував у Києві орієнтовно йіж 1615 і 1618 рр.). Дослідники розцінюють цю книгу як найвидатніший твір давньослов’ янськсго мовознавства, що Спирається на європейські лінгвістичні теорії свого часу * І якому вперше здійснена наукова кодифікація церковнослов’ янської мови у східнослов’ янській редакції. Поза тим, « Граматика » виконувала й суто дидактичні функції. Як фкільний підручник вона до кінця XVIII ст. вживалася £ Румунії й Молдові, Білорусі, Росії та Україні, Болгарії І Сербії. Поза ареалом функціонування церковнослов’ янської мови « Граматику » вже з середини XVII ст. перекла
178