Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 179

них Максим отримав вчений ступінь доктора медицини,
захистивши працю, назва якої лишилася невідомою.
Після повернення з Європи Смотрицький на запрошен­
ня свого учня оселився у маєтку князів Соломерецьких
Боркулабові під Мінськом, де мешкав до 1608 р., активно
спілкуючись з мінськими міщанами, котрі щойно заснували
православне братство і потребували консультацій та авто­
ритетної підтримки людини, компетентної в богослов’ї.
З 1608 р. вчений переїхав до Вільна, де з певними пе­
рервами прожив до 1620 р. у братському монастирі спершу
як послушник, а з 1618 р.— прийнявши чернечий постриг
під іменем М елетія. Саме тут були створені й видані брат­
ською друкарнею його найвідоміші ранні твори. Зокрема,
гучну славу полеміста молодому автору приніс уже перший
із них, що з’явився друком 10 червня 1608 р. під назвою
«Антиграфи». Формально книжка була побудована у формі
відповіді на твори Іпатія Потія «Герезія» та «Гармонія»,
фактично ж тематика її ширша. Спростовуючи нападки
(«помовиська») Потія на віленських братчиків, автор фор­
мулює професійно вичерпне догматичне обгрунтування пра­
вославної обрядовості в тих сюжетах, що становили тради­
ційний предмет суперечок між східною і західною христи­
янськими конфесіями. Водночас він намагався підкреслити
законний статус православної церкзи, цитуючи численні
законодавчі підтвердження її прав русько-литовськими й
польськими володарями.
Другим і, мабуть, найзнаменитішим твором Мелетія
Смотрицького став написаний у 1609, а виданий 1610 р.
трактат «Тренос, або плач Східної церкви». Напередодні
його появи Вільно схвилювали драматичні події: уніат­
ський митрополит Іпатій Потій, підтриманий владою, захо­
пив силоміць десять православних церков і добився, аби
братчикам було заборонено збиратися на сходки й влаш ­
товувати богослужіння. У відповідь залунали погрози роз­
правитися з Потієм, як «сказцою віри руської», а в серпні
1609 р. послідував замах на його життя. У повітрі зависла
погроза збройного конфлікту, до якого логічно провадила
необачна Берестейська унія, що розколола Русь на дві во­
рожі половини. У книзі Смотрицького, створеній значною
мірою під враженням пережитого, відлунює передчуття
громадянської війни «Русі з Руссю». Твір не звернений, як
було прийнято в полемічному письменстві, до конкретного
опонента. Його вступні розділи, написані з імпульсивною
художньою силою,— це нарікання самотньої матері-церкви
(переносно — матері-вітчизни) на усіх своїх дітей, котрі
177