Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 175

них переміщень «знизу догори». Певним винятком тут була
хіба що розроблювана італійськими гуманістами доктрина
громадянського гуманізму: служіння спільному благу на
публічному поприщі, що відкривало для декого теоретичну
можливість здобуття більш престижного соціального ста-<
тусу. Тим часом проект Задніпровської козацької держави
Верещинського стосувався навіть не окремих людей, які
завдяки своїй доброчесності й доблесті могли піднятися
соціальною драбиною,— він політично реабілітував цілий
прошарок суспільства, тобто козацтво, яке наприкінці
XVI ст. виособлювалося у окремий стан.
Відомо, що у часи Верещинського назва «Україна» не
була національно-територіальним визначенням, етнонімом.
Вона виступала географічним поняттям, що стосувалося
Київщини і Східного П оділля, а також вказувала на особ­
ливий політико-правовий статус цього регіону. У цьому
зв’язку знаходить пояснення той факт, що населення тери­
торій, котрі вваж алися Україною, не називалося україн­
ським. Мешканці тогочасних українських земель мали са­
моназву «руський народ» (люди, які проживали у Москов­
ській держ аві, іменувалися московитами). Досить пошире­
ними були регіональні назви населення України, утворю­
вані від територіально-земельної лексики,— «подоляни»,
«волинці», «обивателі землі Волинської», «руські обива­
телі» тощо.
Йосип Верещинський ф аіп ^ч н о _ в п § р ш е-у вітчизняній
історіографії ввів до політичного словника назву «україн­
ський народ», виповнивши її етнополітичним змістом.
Письменник зумів переступити через усталені стереотипи
суспільної свідомості й формулювання політичної номен­
клатури, за якими, зокрема, корінні мешканці Київського
та Брацлавського воєводств виступали як кияни, брацлав-
ці чи то обивателі цих земель, руські за віросповіданням
тощо. На противагу домінуючим територіально-земельним,
географічним дефініціям щодо місцевого населення Вере­
щинський вмотивовує історичну категорію «народу украін-
ного християнського». Цей момент у судженнях письмен­
ника за своєю новизною означав масштабне історіографічне
зрушення. Його вплив на національну свідомість українців
на повну силу проявився значно пізніше.
Верещинський зробив спробу з’ясування внутрішньої
логіки та цілісного змісту історії України. Він розглядав ЇІ
минуле як минуле Київської держави. Д ля письменника
суспільний субстрат «народу українного християнського»
у культурно-історичному плані залишився незмінним з тих