рицарів, або козаків, зведення там потужних фортець й Ьзяття на державну служ бу п’ ятитисячного війська зап о рожців до хрестового походу європейських країн, включаючи Московське велике князівство, проти Османської ҐІорти.
Хоча жодну із цих пропозицій так і не було реалізовано, згадані проекти важливі для нас як видатні пам’ ятки вітчизняної політичної думки XVI ст. Особливу увагу привертає план створення Задніпровської козацької держ аву ■fi запровадження у ній князівського правління. Як випливає із складеного письменником документа, південний кордон нового Запорожжя формувала земельна округа Пере-, яслава і Лубен; його північний кінець досить глибоко вклинювався в етнічні білоруські землі( крайніми опорними Пунктами ставали * там Радомль і Мстиславль); на схід від Дніпра козацьку територію мав обмежувати кордон між Річчю Посполитою та Московською державою.
На території Задніпров’ я козацьке військо розбивалося на тринадцять полків. З кожного полку утворювався окремий адміністративно-територіальний район, до якого включався полковий центр— місто чи містечко та навколишня сільськогосподарська округа. Залеж но від статусу територіального полку основною ланкою військової й адміністративної влади ставали князівський, гетьманський а б о полковницький уряди. Саме вони розпоряджалися прибутками, які йшли на утримання всього полку з підвладної території. Політичне представництво держ авної влади на З а дн і пров’ ї, а також адміністративна влада над некозадьким населенням( у тому числі шляхтою) передавалися князю. Д о сфери ж гетьманських повноважень належала військова влада у Війську Запорозькому. Столицею козацької дер жави визначався Переяслав, у якому розташовувалася князівська резиденція. Гетьманську ставку планувалося розмістити в Лубнах.
Верещинському вдалося подолати стереотипні уявлення шляхти про козаків як найманців, коронних слуг з лицарським « фахом », свавільних воїнів, споріднених з низами рицарства, бунтівників та грабіжників і дійти думки, що вони такою ж мірою рицарі, як і шляхтичі, а значить, £ повноправними підданими Речі Посполитої й навіть мож у т ь претендувати на власну державу. Ідея піднесення суспільного статусу козацтва до рівня панівного класу й створення васального по відношенню до Польської Корони козацького князівства сприяла розвиткові європейської^! ^ несансної думки, у якій майже не було місця для соціаль
172