Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 170
Письменник приділяв пильну увагу характерові коро
лівської влади. Завдяки ренесансному світогляду він схи
лявся до ідеї просвіченого монарха, наголошуючи, зокрема,
на тому, що «не всяка людина здатна бути при владі,
а лише та, що за природою своєю прагне до правди і спра
ведливості. Але й цього недостатньо. Треба, щоб вона запа
лала наукою, яка цю саму людину зробить і правдивою,
і справедливою». Мислитель вважав засаду виборності ко
роля, влада якого обмежується законом, найбільш доціль
ною і потрібною для блага суспільства. Він звертав увагу
на те, що при спадковій монархії люди залеж ать від зовніш
ніх обставин, які можуть поставати для них «то щастям, то
нещастям». З іншого боку, обраний вільними голосами
шляхти король перетворюється на «сторожа» шляхетських
вольностей. Д о того ж , завдяки опорі на право унеможлив
лювалася тиранічна влада, а також ставилися перепони
свавіллю урядовців.
Обгрунтовуючи ідею виборності короля, письменник
звертався до питання правомочності влади посадженого
шляхтою на трон правителя. Як відомо, у середньовічній
ментальності законність королівської влади пов’язувалася
з церковним освяченням. Цей принцип був взятий на озбро
єння й ОріховсьКим, який виходив з того, що королем ро
бить не власне золота корона, а сила Божого слова під час
коронування. Той, хто коронується, наділяється «королів
ським духом», а також отримує опікуна й охоронця на
небі — «особливого ангела».
Непересічність особистості Оріховського проявилася і на
терені історичному. Так, на відміну від представників ри*
торичного напряму європейської історіографії доби В ід
родження, які, в основ