* Хіба не заслужив той Гербурт з Фулпггпна зі своєю дружиною надгробного надпису, подібно до того славетного, якого мав від спартанців Л еонід з Лакедемон! Скажи, чужинцю, Спарті, що нас тут побачив полеглими, коли діяли за святими законами батьківщини ».
О дне. з центральних місць у творчості Оріховського ' відводилося обгрунтуванню найбільш доцільного політичного й державного устрою— так званої Польської політії, що вабезпечувала свободу, політичні та юридичні права, а також привілейоване становище тв оїм громадянам— представникам шляхетського стану. Уявлення письменника лро політичну організацію суспільства узгоджувалися з канонами європейської ренесансної думки, у якій основна увага приділялася формі правління та державним інститутам і за аналогією з природними системами, насамперед людським організмом, суспільство охоплювалося ітгойяттям « політичне тіло ». * За визначенням Оріховського, політичний і державний устрій Польщі— це « коронне тіло », основними складниками якого є король, рада та поспільство. Вони взаємодіють м іж собою за допомогою « ж ил »— прав та привілеїв. Повноправними громадянами країни письменник вважав шляхї у і духовенство, решті населення відводив роль слуг. Отже, як випливає з його поглядів, правом громадянства у Польській політії могли скористатися виключно панівні. верстви, шляхта. Таке становите Оріховський Пояснював там, що саме шляхетство за своєю природою здатне бути носієм { високої вольності і цноти », оскільки причетне до « ВИСО
КИХ » форм ^суспільного буття, які утверджують доброчесність * Д о того ж неабияку роль тут відігравала « щира шлякетська кров, не змішана й не напоєна кров’ ю ремісника й торгівця ». Тим часом представники селянства, ремісників. купців мали, безумовно, відлучатися від громадянства, оскільки були підневільними й недостатньо доброчесними.
Незважаючи на станову обмеженість обстоюваної Орі- Ховським концепції, у ній виявилися закладені передові ' для свого часу політичні ідеї.. Н асамперед, йдеться про розробку ідеї правової держави. Письменник вважав, що у тих країнах, де нехтується природне право( постають тиранічні форми в л ади), все без винятку населення перетворюється на невільників. Звідси й. інший висновок: гарантом свободи громадян є правовий устрій держави. Тільки там, де король править у відповідності з нормами права, людина « добуває свободу. І навпаки— за умов існування тиранії кож ен індивід стає « людською тінню ».
167