союзів племен; молода держ ава жила за одним законодавством(« Закон земляний » Володимира); всюди на її землі платили данину й виконували повинності на користь великого князя.
Щ е більше зміцнилась і централізувалась Київська держава у роки правління сина Володимира Ярослава М удрого( 1019— 1054). Він уперше в історії запровадив кодекс писаного права, так звану Руську Правду, зміцнив рубежі Країни, побудував численні міста й фортеці, перетворив стольний град Київ на одне з найбільших, найбагатших 1 найкрасивіших міст середньовічного світу. Київська Русь за Ярослава підтримувала жваві стосунки з Візантією й Угорщиною, Польщею й Германією, Англією й Францією, Норвегією та Швецією.
Упродовж всього часу існування Давньоруської дер ж а ви першою турботою її народу й. уряду був захист від хижих і захланних кочовиків причорноморських степів. Київська Русь народжувалася й міцніла, відчуваючи на собі страшний тиск велелюдних печенізьких племен. Перший натиск цього могутнього ворога довелося відбивати^квя? зеві Ігорю Старому. А його син Святослав спершу завдав нищівної поразки печенігам біля валів Києва, а потім за гинув на дніпровських порогах від руки печенізького хана Курі, нацькованого візантійцями.
Особливо багато шкоди завдавали печенізькі орди в часи Володимира Святославича та його сина Ярослава М удрого. Історик В. Мавродін влучно назвав цей період « богатирською добою » в історії Давньоруської держави та її народу. Він писав: « Князювання Володимира( Святославича.— Л ег.)— це часи богатирів землі Руської, їхніх справ богатирських, стольного Києва, Дніпра-Славутича, часи доблесті, слави, могутності, часи розквіту давньоруської культури й початків « книжності », доба війн і походів, славних січей богатирських, молодечих подвигів руських витязів ».
У несприятливих умовах постійної загрози з боку степових кочовиків і західних сусідів— польських, литовсьдох і ятвязьких князів— міцніла й розвивалася Київська Русь. Досягли високого рівня її землеробство і скотарство, р е месла і промисли, внутрішня й міжнародна торгівля. П рекрасною була її духовна культура. В широких масштабах переписувались книжки, привезені з різних країн світу, створювалися чудові літературні пам’ ятки, працювали школи. 1037— 1039 рр. у Києві було складено перший літописний ізвод, який вчені називають Найдавнішим. Твір про
15