гЦях , регламентувалося збирання данини . Починаючи з часів Олега уряд Давньоруської держави , що перебувала в процесі формування , наполегливо й послідовно освоює землі дедалі нових і нових союзів племен . Наступники Олега ( Ігор , Ольга , Святослав і Володимир ) створюють дер жаву як мирними , так і насильницькими засобами . На кінець X ст . владу київського князя Володимира Святославича визнають вже основні східнослов ’ янські землі : полян , сіверян , древлян , новгородських словен , кривичів , радимичів , уличів , хорватів . Д о складу Давньоруської держави увійшли також землі неслов ’ янських племен : чуді , весі , мері та ін .
Від самого початку Київська Русь була поліетнічною державою . Разом з русичами , що складали абсолютну більшість населення , там жило більше 20 різних неслов ’ янський народів . У перебігу розселення з території прабатьківщини на обширі Східної Європи слов ’ яни просто не могли не взаємодіяти з багатьма етносами , що здавна посідали ті землі . На півдні то були скіфи , сармати й фракійці , пізніше алани та болгари , на заході — балти , на північному сході й заході — угро-фінни . Всі вони тією чи іншою мірою за лишили слід у слов ’ янській етнокультурній спільності .
Специфіка письмових дж ерел — вітчизняних та іноземних — не дозволяє скільки-небудь докладно описати внутрішню історію Київської Русі аж до ЗО — 50-х рр . XI ст ., коли в Києві , Новгороді , а згодом і в інших великих містах розпочинають вести літописи . Всі події до середини XI ст . літописці відтворюють за відомими їм Нечисленними пам ’ ятками писемності , але в основному — за фольклорними творами . Народні ж перекази і легенди , дружинні пісні й билини свою увагу зосереджують головним чином на героїчному минулому давньоруського народу . Так наука дізн а лася про відчайдушно-сміливі походи Аскольда , масштабні воєнні експедиції київських князів Олега Віщого , Ігоря Старого , Святослава Ігоревича . Всі вони описані майже повністю за фольклорними пам ’ ятками .
Сучасні вчені загалом солідарні у думці , що Руська земля часів Володимира Святославича та Ярослава М удрого була ранньофеодальною імперією . Не випадково давньоруські літописці починають вживати поняття « єдиновладдя » саме з часу вступу на престол Володимира Святославича ( 976 ). « І почав княжити Володимир у Києві єдиновладно ». Було створено державний апарат , хоч і примітивний попервах ; княжі намісники отаборились у містах , які ще недавно були центрами мало залежних від Києва
14