уваги і норманістів і антинорманістів стояли питання етнічної приналежності літописних варягів , перших руських князів . Довгий час у науці , як вітчияняній , так і зарубіж ній , домінувала думка щодо провідної ролі скандінавів у політичному житті Східної Європи .
Однак створення , починаючи з 30-х рр . нашого століття , сучасної теорії формування Держави унаслідок тривалого внутрішнього суспільно-економічного розвитку суспільства , праці російських і українських істориків , котрі показали , що східнослов ’ янський народ ше до літописного закликання варягів мав протодержавні утворення , корінним чином змінили наукові уявлення про діяльність і саму роль варягів на Русі . Норманська теорія як проблема походження Давньоруської держави втратила наукове значення . Сьогодні практично немає серйозних учених у нас і за рубежем , котрі б сповідували її . А рідкісні прояви граничного норманізму і антинорманізму , що трапляються , як правило , в популярній чи пропагандистській літературі , відбивають політичні або псевдопатріотичні мотиви .
Що ж стосується самої легенди про закликання варягів , то останнім часом висловлена думка щодо існування певного історичного ядра цього народного переказу , запропонована його реконструкція . О . Мельникова вважає , що тоді йшлося про угоду між місцевою знаттю ( вождями союзів племен ) і ватажком ( чи ватажками ) загону варягів , котрий став згодом новгородським князем і засновником давньоруської князівської династії . Певна річ , варягів запросили лише на службу , а Рюрик захопив владу , бо мав збройну силу . Достовірність історичної основи легенди , головне ж — її раннє походження підтверджуються доведеною лінгвістами ймовірністю утворення форм імен Рюрика , Трувора й Синеуса в давньоруській мові ще до кінця X ст .
Сучасна наука схиляється до думки про реальність постаті Рюрика . Однак не варто ототожнювати його з якимось конкретним , відомим з іноземних дж ерел королем ( конунгом ) скандінавів . Не так давно було висловлено припущення про тотожність літописного Рюрика із членом датського королівського дому Скьольдуигів Рориком ( помер близько 876 р .), котрий правив як ленник франкських королів у Д о- рестаді й Західній Фрізії . Таке співставлення грунтується єдино на схожості імен та відносній одночасності дій обох тих історичних осіб . Та ім ’ я Рюрик не таке вже й рідкісне у Скандінавії . А численні звістки франкських хронік між 845-м і 876 рр . не дають підстав для встановлення будьяких зв ’ язків того Рорика з балтійськими землями , тим
12