уваги і норманістів і антинорманістів стояли питання етнічної приналежності літописних варягів, перших руських князів. Довгий час у науці, як вітчияняній, так і зарубіж ній, домінувала думка щодо провідної ролі скандінавів у політичному житті Східної Європи.
Однак створення, починаючи з 30-х рр. нашого століття, сучасної теорії формування Держави унаслідок тривалого внутрішнього суспільно-економічного розвитку суспільства, праці російських і українських істориків, котрі показали, що східнослов’ янський народ ше до літописного закликання варягів мав протодержавні утворення, корінним чином змінили наукові уявлення про діяльність і саму роль варягів на Русі. Норманська теорія як проблема походження Давньоруської держави втратила наукове значення. Сьогодні практично немає серйозних учених у нас і за рубежем, котрі б сповідували її. А рідкісні прояви граничного норманізму і антинорманізму, що трапляються, як правило, в популярній чи пропагандистській літературі, відбивають політичні або псевдопатріотичні мотиви.
Що ж стосується самої легенди про закликання варягів, то останнім часом висловлена думка щодо існування певного історичного ядра цього народного переказу, запропонована його реконструкція. О. Мельникова вважає, що тоді йшлося про угоду між місцевою знаттю( вождями союзів племен) і ватажком( чи ватажками) загону варягів, котрий став згодом новгородським князем і засновником давньоруської князівської династії. Певна річ, варягів запросили лише на службу, а Рюрик захопив владу, бо мав збройну силу. Достовірність історичної основи легенди, головне ж— її раннє походження підтверджуються доведеною лінгвістами ймовірністю утворення форм імен Рюрика, Трувора й Синеуса в давньоруській мові ще до кінця X ст.
Сучасна наука схиляється до думки про реальність постаті Рюрика. Однак не варто ототожнювати його з якимось конкретним, відомим з іноземних дж ерел королем( конунгом) скандінавів. Не так давно було висловлено припущення про тотожність літописного Рюрика із членом датського королівського дому Скьольдуигів Рориком( помер близько 876 р.), котрий правив як ленник франкських королів у Д о- рестаді й Західній Фрізії. Таке співставлення грунтується єдино на схожості імен та відносній одночасності дій обох тих історичних осіб. Та ім’ я Рюрик не таке вже й рідкісне у Скандінавії. А численні звістки франкських хронік між 845-м і 876 рр. не дають підстав для встановлення будьяких зв’ язків того Рорика з балтійськими землями, тим
12